Справа стосувалася конфіскації об’єктів нерухомості, що перебували у спільній власності заявниці та її чоловіка, в межах кримінального провадження щодо останнього.
11 липня 1987 року заявниця вийшла заміж за пана С. за правового режиму майна подружжя, відповідно до якого все майно, набуте під час шлюбу, було їхньою спільною власністю.
17 грудня 2015 року кримінальний суд міста Ренн визнав пана C. винним у розтраті та призначив йому покарання у вигляді 18 місяців позбавлення волі, а як додаткове покарання – конфіскацію об’єктів нерухомості, визнавши їх опосередкованим доходом, одержаним злочинним шляхом. Апеляційний суд міста Ренн залишив вирок без змін, і він набрав законної сили.
5 березня 2018 року пані Валле подала клопотання та просила змінити вирок щодо пана С. таким чином, щоб конфіскація стосувалася лише його частки у спільній власності подружжя. 21 червня 2018 року Апеляційний суд міста Ренн задовольнив клопотання. За касаційною скаргою прокурора зазначене судове рішення було скасовано.
Заявниця скаржилася на те, що її несправедливо позбавили власності за результатами кримінального провадження, стороною якого вона не була.
ЄСПЛ визнав, що конфіскація спільного майна подружжя була втручанням у право заявниці на мирне володіння своїм майном, однак таким, що передбачене законом та переслідує легітимну мету.
Оцінюючи пропорційність втручання і те, чи було забезпечено справедливий баланс між вимогами суспільного інтересу та захистом основоположних прав заявниці, ЄСПЛ зазначив, що ступінь її вини чи обачності не мав значення. Водночас Суд зауважив, що заявниця протягом 6 років користувалася вигодою від доходів, одержаних злочинним шляхом (проживала в будинку та здавала в оренду іншу нерухомість), і могла викласти свої зауваження щодо конфіскації майна в судових засіданнях у межах кримінального провадження щодо свого чоловіка, а також навести відповідні аргументи в клопотанні, яке вона подала. Крім того, ЄСПЛ врахував можливість отримання компенсації за фінансові втрати, яких зазнала спільна власність подружжя внаслідок злочинів, вчинених одним із них.
З огляду на широкі межі свободи розсуду, надані національним органам влади, ЄСПЛ встановив, що втручання у право заявниці на мирне володіння своїм майном не поклало на неї індивідуального й надмірного тягаря, також було забезпечено справедливий баланс між її правами та вимогами загального інтересу суспільства. Відповідно, втручання було пропорційним переслідуваній легітимній меті, а порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не було.
Ознайомитися з офіційним текстом рішення SYLVIE VALLÉE v. FRANCE можна на вебсайті Європейського суду з прав людини за посиланням: https://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-252034.
