До складу спадщини входять усі права та обов’язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 Цивільного кодексу України (далі – Кодекс)).
Проте існують права та обов’язки, які не можуть бути успадковані. Йдеться про ті, що за своєю природою нерозривно пов’язані з особою спадкодавця.
Cтаття 1219 Кодексу містить перелік прав та обов’язків особи, які не входять до складу спадщини. Такий перелік не є вичерпним.
1. Особисті немайнові права.
Особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом і не мають економічного змісту (стаття 269 Кодексу). Зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя (стаття 271 Кодексу).
До особистих немайнових прав належить, наприклад, право на життя, право на ім’я, право на охорону здоров’я, право на повагу до гідності та честі тощо (стаття 270 Кодексу).
2. Право на участь у товариствах та право членства в об’єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами.
3. Право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я.
Право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’ю, хоча й є майновим правом, але таким, що тісно пов’язане з особою, якій заподіяна шкода. Адже в цих зобов’язаннях щодо відшкодування шкоди правоутворюючим є заподіяння шкоди здоров’ю конкретної особи. Її відшкодування покликане компенсувати їй ті витрати, які вона має понести для оздоровлення. Тому спадкоємці не мають стосунку до таких виплат як тих, що мають цільове призначення.
4. Права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом.
Право на такі виплати має особистий характер, оскільки покликані забезпечити наявність засобів існування для конкретних осіб. Тому зі смертю уповноваженої особи припиняється і право на отримання відповідної виплати.
Однак право на нараховані суми заробітної плати, пенсій, стипендій, аліментів, допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім’ї, а у разі їх відсутності – входять до складу спадщини (стаття 1227 Кодексу).
5. Права та обов’язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Згідно з вказаною статтею зобов’язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов’язаним з його особою і у зв’язку з цим не може бути виконане іншою особою. Також зобов’язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов’язаним з особою кредитора.
Прикладом можуть слугувати договір доручення, який виконується особисто повіреним і припиняється смертю довірителя або повіреного (статті 1005, 1008 Кодексу).
Відповідно зі смертю як особи, яка видала довіреність, так і представника, припиняється представництво за довіреністю (стаття 248 Кодексу). Як наслідок, після смерті вказаних осіб не відбувається переходу прав та обов’язків в порядку спадкування.
Права обдаровуваного, якому за договором дарування обіцяний дарунок (стаття 723 Кодексу), також не переходять у порядку спадкування – такі права припиняються його смертю.
Матеріал має інформаційно-роз’яснювальний характер та не встановлює правових норм.
