Незважаючи на відмінність професійних функцій, діяльність суддів та адвокатів ґрунтується на спільних цінностях – верховенстві права, справедливості, доброчесності й повазі до людської гідності. Водночас незалежність кожної з цих професій, взаємна повага та належне виконання професійних обов’язків є необхідними умовами забезпечення справедливого правосуддя й суспільної довіри до нього.
Про це говорили суддя Верховного Суду у Касаційному господарському суді Єгор Краснов і суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Ірина Литвиненко під час XVI Міжнародної науково-практичної конференції «Адвокатура: минуле, сучасність та майбутнє», організованої Національним університетом «Одеська юридична академія».
Виступаючи з доповіддю «Суддівська та адвокатська етика: єдність цінностей і диференціація професійних обов’язків», Єгор Краснов наголосив, що спільність етичних засад не означає тотожності професійних обов’язків суддів та адвокатів. Навпаки, відмінності, зумовлені їхніми функціями у здійсненні правосуддя, створюють умови для незалежності суду та неупередженого розгляду.
Доповідач запропонував розглядати співвідношення суддівської та адвокатської етики на трьох рівнях: ціннісному, що визначає їхню спільну основу; функціональному, на якому спільні принципи реалізуються через різні професійні обов’язки; рівні професійної взаємодії, що передбачає взаємну повагу, незалежність і належну культуру спілкування.
На переконання судді, різні професійні функції співіснують у змагальному процесі й разом створюють умови для справедливого судового розгляду. При цьому професійна незалежність передбачає також незалежність суддів і адвокатів один від одного. Важливість такого підходу підкреслено у Висновку Консультативної ради європейських суддів № 16 щодо відносин між суддями та адвокатами.
Єгор Краснов зупинився й на питаннях доброчесності, взаємоповаги та професійної відповідальності. Він зауважив, що довіра до суду не є тотожною згоді із судовим рішенням, так само як довіра до адвоката не передбачає гарантії бажаного для клієнта результату. В обох випадках її основою є переконаність у професійній незалежності, компетентності та доброчесності.
Підсумовуючи, доповідач наголосив, що спільні принципи та стандарти професійної взаємодії можуть узгоджуватися зі збереженням самостійності професійних обов’язків і механізмів їх забезпечення. Адже єдність цінностей не вимагає однаковості обов’язків, а їх належне виконання кожним учасником процесу є запорукою справедливого правосуддя.
Продовжуючи тему професійної взаємодії, Ірина Литвиненко у виступі «Роль адвокатури у здійсненні правосуддя: погляд судді Верховного Суду» акцентувала на значенні адвокатури для реалізації права людини на справедливий суд.
За її словами, адвокатура – невіддільна складова здійснення правосуддя. Адвокат не лише представляє інтереси клієнта, а й формує правову позицію, визначає предмет і підстави позову, обґрунтовує застосування норм права та допомагає суду зрозуміти, як ухвалене рішення вплине на права й інтереси конкретної особи.
У цьому контексті суддя звернула увагу на важливість високої якості процесуальних документів, професійної підготовки адвокатів і належної процесуальної культури. Вона також ознайомила учасників з європейськими підходами до професійного представництва в судах, зокрема досвідом Німеччини, Франції та Нідерландів.
Посилаючись на Висновок КРЄС № 16, Ірина Литвиненко наголосила на необхідності постійного професійного діалогу між суддями та адвокатами. Така взаємодія сприяє виявленню системних проблем правозастосування, вдосконаленню судових процедур і зміцненню довіри до правосуддя.
Окрему частину виступу доповідачка присвятила вимогам до касаційних скарг та вдосконаленню механізмів касаційного перегляду. Вона звернула увагу на типові недоліки процесуальних документів, зокрема посилання на нерелевантну судову практику, та повідомила про підготовку законопроєкту щодо нових критеріїв допуску справ до касаційного розгляду. Серед запропонованих критеріїв – значення правового питання для забезпечення єдності судової практики, суспільний інтерес або виняткова важливість справи для заявника, а також порушення процесуального права.
Суддя зауважила, що під час обґрунтування касаційної скарги недостатньо лише послатися на правові висновки Верховного Суду. Необхідно й аналізувати фактичні обставини справи, від яких залежить релевантність відповідної судової практики, та чітко обґрунтовувати допущені процесуальні порушення.
Ірина Литвиненко навела приклади постановлення КЦС ВС окремих ухвал у справах, пов’язаних із порушеннями професійних обов’язків адвокатів. Зокрема, йшлося про представництво інтересів без належних повноважень (справа № 759/6381/24), подання ордера від імені померлого відповідача (справа № 161/23032/24) та прийняття доручення за наявності конфлікту інтересів між клієнтами (справа № 668/13897/15).
Підсумовуючи виступ, суддя зазначила, що справедливе правосуддя формується завдяки фаховій, добросовісній і відповідальній процесуальній взаємодії, в основі якої – повага до суду, професійна незалежність і дотримання етичних стандартів.
Фото надали організатори.
