Ярмолинецький районний суд визнав таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис нотаріуса про стягнення з позивача на користь фінансової компанії заборгованості за кредитним договором від 15 квітня 2013 року на суму 29 049 гривень.
До суду із відповідним позовом звернувся чоловік, котрий запевнив, що відповідач не повідомив його про заміну кредитора в зобов’язанні (з банку на фінансову компанію) й не направив йому вимогу про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка, за його словами, вже погашена.
Нотаріус письмово пояснила, що заперечує проти задоволення позову, бо вчинила спірний виконавчий напис відповідно до законодавчих вимог, а фінансова компанія надала усі необхідні для цього документи.
Як встановив суд, 15 квітня 2013 року між банком та позивачем укладено договір про відкриття банківського рахунку, кредитного обслуговування рахунку і встановлення кредитного ліміту. 22 березня 2018 року цей банк та фінансова компанія-відповідач уклали договір про відступлення прав вимог. У 2019 році представник фінансової компанії звернувся до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису про стягнення з позивача 29 049 гривень боргу за кредитом.
Суд зауважує, що вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов’язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, тому вчинений ним виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум, а підтверджує, що таке право виникло раніше. Тобто, мета виконавчого напису – надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов’язання боржником. Тому суд при вирішенні такого спору не повинен обмежуватися лише перевіркою дотримання нотаріусом формальних процедур, а й має перевірити доводи боржника, чи дійсно на момент вчинення виконавчого напису у нього була беззаперечна заборгованість перед стягувачем.
«… суд приходить до висновку, що неповідомлення боржника (позивача) про зміну кредитора у зобов’язанні, не направлення вимоги про погашення заборгованості позивачу, нарахування відповідачем заборгованості за Кредитним Договором та стягнення на підставі виконавчого напису суми заборгованості, до якої входила і плата за обслуговування кредитної заборгованості, свідчить про те, що сума заборгованості на момент вчинення виконавчого напису не була безспірною», – ідеться у рішенні суду.
Суд зазначає, що відповідач не надав доказів, що він повідомив боржника про заміну кредитора в зобов’язанні та направив йому вимоги про погашення боргу, тому виконавчий напис нотаріуса про стягнення заборгованості за кредитним договором необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню.
Рішення не набрало законної сили і може бути оскаржене до апеляційного суду.
