Положення законопроєкту «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку призначення членів ВРП та підвищення інституційної спроможності ВРП» суперечать таким елементам принципу верховенства права, як юридична визначеність і заборона свавілля. На цьому наголошується у консультативному висновку ВРП.
Не відповідають Конституції України норми законопроєкту, розробленого Мін’юстом, які стосуються порядку утворення та діяльності Експертної комісії з добору кандидатів на посаду члена ВРП (Комісія), проведення нею конкурсу для попереднього добору кандидатів на посаду члена ВРП, одноразової перевірки нею діючих членів ВРП на відповідність встановленим етичним стандартам.
Законопроєктом передбачено, що до складу Комісії входитимуть три особи з числа суддів або суддів у відставці, три особи, визначені Громадською радою доброчесності, три особи, визначені міжнародними та іноземними організаціями. Планується, що Комісія проводитиме конкурс для попереднього добору кандидатів на посаду члена ВРП окремо для кожного суб’єкта обрання (призначення). А також проведе одноразову перевірку діючих членів ВРП. Рішення за результатами перевірки щодо невідповідності члена ВРП встановленим для судді етичним стандартам підлягатиме обов’язковому розгляду суб’єктом обрання (призначення) для вирішення питання про звільнення його з посади.
ВРП у своєму висновку наголосила на неприпустимості створення органу, який не має конституційної основи. Адже Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11 березня 2020 року № 4-p/2020 дійшов висновку, що органи (Комісія з питань доброчесності та етики), утворені при конституційному органі, закон не може наділяти контрольною функцією щодо цього конституційного органу. Створення Комісії не узгоджується з нормами законодавства України та міжнародними стандартами.
У нормі законопроєкту про делегування Міністром юстиції України осіб до складу Комісії (у разі якщо у визначений термін цього не зробила Рада суддів України) ВРП вбачає намагання органу виконавчої влади втрутитись у діяльність судової влади.
Щодо норми про проведення Комісією конкурсу для попереднього добору кандидатів у висновку зазначається, що Конституцією України не передбачена можливість обмежувати конституційно визначених суб’єктів формування ВРП (Верховну Раду України, Президента України, з’їзд суддів України, з’їзд адвокатів України, всеукраїнську конференцію прокурорів і з’їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ) у їхньому конституційному праві обирати (призначити) того чи іншого кандидата на посаду члена ВРП. «Суб’єкти обрання (призначення) самостійно оцінюють кандидатів до ВРП на доброчесність при їх обранні (призначенні). Проєктом фактично обмежується конституційне право цих суб’єктів самостійно обирати (призначати) членів ВРП», – йдеться у висновку.
З приводу участі у складі Комісії осіб, визначених міжнародними та іноземними організаціями, з якими Україна співпрацює у сфері запобігання та протидії корупції відповідно до міжнародних договорів України, ВРП зазначає, що це положення порушує основоположні конституційні принципи державотворення, зокрема суверенітет, право народу України на його реалізацію, неподільність державної влади. Адже міжнародні організації як суб’єкти делегування трьох кандидатур до складу Комісії не є представниками народу України, а тому не є носіями державної влади в Україні.
«Конституція України не передбачає можливості обмеження державного суверенітету чи зміни способу реалізації громадянами народовладдя шляхом делегування владних повноважень іноземним організаціям та громадянам. Міжнародні партнери можуть мати виключно дорадчу функцію у формуванні державних органів», – наголошено у висновку.
Щодо участі у складі Комісії осіб від Громадської ради доброчесності ВРП зауважує, що діяльність ГРД не повною мірою виправдала мету її створення, а результати її діяльності в оцінюванні суддів виявилися доволі неоднозначними. «Відповідно до частини першої статті 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Громадська рада доброчесності утворюється з метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання. Чинним законодавством не визначено чітко статус ГРД – чи є вона суб’єктом владних повноважень, чи інститутом громадянського суспільства. Не визначено також обсяг її повноважень та відповідальність. Це створює перепони для оскарження її рішень та висновків особами, стосовно яких такі рішення прийняті та на чиї права й інтереси такі рішення впливають», – підкреслюється у консультативному висновку.
Стосовно одноразової перевірки діючих членів ВРП, яка передбачена законопроєктом, у висновку зазначено: «Запропонована вимога щодо перевірки на доброчесність чинних членів Вищої ради правосуддя, які є суддями і вже пройшли вказану перевірку в порядку частини третьої статті 127 Конституції України, ставить під сумнів встановлені законом порядок і процедуру призначення судді на посаду, нівелює легітимність цієї процедури та є такою, що посягає на суддівську незалежність».
Оскільки підготовлений Міністерством юстиції України проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку призначення членів Вищої ради правосуддя та підвищення інституційної спроможності Вищої ради правосуддя» суперечить нормам Конституції України, Вища рада правосуддя не підтримує його.
