Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду пом’якшив додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами з двох до одного року водію, засудженому за порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому тілесні ушкодження середньої тяжкості (ч. 1 ст. 286 КК України).
Як зазначено у постанові ККС ВС, апеляційний суд, скасовуючи вирок суду першої інстанції та ухвалюючи новий вирок у частині призначеного покарання, врахував ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, характеристику особи та обставини, передбачені вимогами ст. 66 КК України (обставини, які пом’якшують покарання). Також судова колегія апеляційного суду взяла до уваги позицію потерпілої щодо виду і розміру призначеного покарання, яка у своїй апеляційній скарзі просила призначити йому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Врахувавши вказані обставини, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вказав на помилковість висновку суду першої інстанції щодо можливості виправлення водія без позбавлення його права керувати транспортними засобами.
Водночас апеляційний суд не звернув уваги на те, що крім вирішення питання щодо необхідності та доцільності призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, потрібно визначити і справедливий розмір такого покарання. При цьому необхідно врахувати як думку потерпілої, так і всі обставини справи в їх сукупності, у тому числі й ті, що характеризують особу засудженого та інші обставини, які мають значення для прийняття рішення в цьому провадженні.
Суди обох інстанцій установили, що водій вчинив кримінальне правопорушення, яке є злочином невеликої тяжкості та вчинене з необережності. Він позитивно характеризується за місцем проживання, активно сприяв розкриттю злочину, щиро розкаявся у скоєному. Ці обставини визнані такими, що пом’якшують його покарання. Обставини, які обтяжують покарання, встановлені не були. Суди також встановили, що засуджений притягується до кримінальної відповідальності вперше, одружений, є інвалідом 3 групи, учасником бойових дій та працює водієм служби таксі.
Крім того, у касаційній скарзі захисник засудженого також зазначив таке: не працюючи водієм таксі протягом 7 місяців, чоловік та його сім’я втратили кошти для існування; на його утриманні перебуває дружина, і його робота як приватного підприємця пов’язана з перевезенням пасажирів на автомобілі, а позбавлення права керувати транспортним засобами може поставити його та сім’ю в скрутне матеріальне становище, позбавить його можливості заробляти кошти. Тому, на думку захисника, застосування такого додаткового покарання не є необхідним і буде несправедливим внаслідок суворості. Він звернув увагу на те, що його підзахисний проживає в селі, за межами міста, і використання ним транспортного засобу в інтересах своєї сім’ї в умовах карантину є єдиним засобом для пересування.
Вищенаведені обставини та дані в їх сукупності, які також встановлені судами обох інстанцій, дають підстави зробити висновок про те, що позбавлення водія права керувати транспортними засобами на строк 2 роки, за умови того, що основним видом його трудової діяльності як підприємця є саме керування транспортним засобом, враховуючи інші зазначені дані про його особу та конкретні обставини провадження і тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, не буде справедливим та необхідним покаранням у такому випадку.
Колегія суддів ККС ВС дійшла висновку, що за таких обставин є підстави для пом’якшення призначеного засудженому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк до 1 року. При цьому враховується і думка потерпілої щодо виду та розміру покарання в сукупності з іншими обставинами кримінального провадження.
Постанова ККС ВС у справі № 686/3244/20 (провадження № 51-4031км20).
