Головною умовою для врахування у складі податкових витрат на проведення маркетингових послуг є їх документальне підтвердження та зв’язок таких витрат із господарською діяльністю платника податку.
Про це зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглянувши в касаційному порядку адміністративну справу за позовом Товариства до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Суть спору полягає в тому, що за результатами перевірки товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства контролюючим органом було встановлено порушення підпункту 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток. Зазначені порушення ґрунтуються на висновках про непідтвердження підприємством факту здійснення господарських операцій із фізичними особами-підприємцями щодо надання маркетингових послуг.
Позивач не погодився з установленими порушеннями та оскаржив їх до суду. На обґрунтування позовних вимог зазначив, що витрати, здійснені на оплату таких послуг, є економічно обґрунтованими, безпосередньо впливали на результати господарської діяльності, а також підтверджені необхідними первинними документами.
Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, у задоволенні позову відмовив. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що формально складені первинні документи не можуть слугувати належною підставою для формування даних податкового обліку, оскільки реальність операцій з поставки маркетингових послуг позивачу та зв’язок цих послуг із господарською діяльністю позивача документально не підтверджено. Верховний Суд, переглядаючи спір за касаційною скаргою Товариства, залишив її без задоволення, а оскаржувані рішення – без змін.
Суд зазначив, що підтвердженням зв’язку витрат на маркетингові послуги з господарською діяльністю суб’єкта господарювання можуть бути наказ по підприємству про необхідність проведення таких маркетингових досліджень, час проведення, територію, межі тощо, договір на проведення маркетингових досліджень, із зазначенням виду маркетингових досліджень, мети їх проведення тощо. На підтвердження фактичного отримання маркетингових послуг можуть бути надані акт приймання-передачі послуг або інший документ, що підтверджує фактичне надання таких послуг, звіт про проведення маркетингових досліджень, у якому мають бути викладені результати таких досліджень і надані рекомендації замовнику.
Акт приймання-передачі послуг повинен мати всі обов’язкові реквізити первинних документів, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». В актах виконаних робіт мають бути конкретний перелік наданих послуг, місце і дата їх надання, а також зазначено, в чому виражено їх результат.
У звіті про проведення маркетингових досліджень повинна міститися інформація, зокрема, про аналіз конкуренції між найбільшими виробниками на оптовому та роздрібному ринках продажу і оцінку рівня конкуренції, основні тенденції розвитку ринку, динаміку зміни цін, асортимент продукції (товару), політику ціноутворення, аналіз імпорту й експорту продукції (товарів) та їх вплив на ринок, потенційних споживачів і кількісні показники (місткість ринку) планованого продажу, прогнозний план продажу, оцінку ризиків, фінансовий план, аналіз ефективності проєкту, прогнозний рівень рентабельності, термін окупності проєкту, висновки та рекомендації за результатами проведеного дослідження.
Таким чином, лише при дотриманні зазначених вище умов платники податку мають право віднести витрати на маркетингові послуги до складу витрат.
Постанова Верховного Суду від 25 березня 2021 року у справі № 813/2781/17 (адміністративне провадження № К/9901/48127/18).
