При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 522/11325/16.
Верховний Суд наголосив, що відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому КМУ.
Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
КЦС ВС зазначив, що тлумачення статей 2, 11, 172, 1167, 1173 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов:
- наявність моральної шкоди;
- протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди;
- наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.
Тобто боржником є відповідний орган місцевого самоврядування, який бере участьу справі як відповідач.
Так, у справі № 522/11325/16 бездіяльність Одеської міської ради полягала в ухиленні від прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у приватну власність.
Суд апеляційної інстанції, врахувавши постанову Одеського апеляційного адміністративного суду, якою встановлено противоправну бездіяльність посадових осіб міськради, дійшов обґрунтованого висновку, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди у визначеному судом розмірі, яка виразилась в душевних стражданнях, завданих неправомірною бездіяльністю посадових осіб.
«Доводи касаційної скарги з посиланням на ухвалення відповідачем рішення про відмову в затвердженні проекту землеустрою, не свідчить про відсутність у Одеської міської ради обов`язку відшкодування завданої моральної шкоди, оскільки постановою Одеського апеляційного адміністративного суду визнано противоправним рішення міської ради про відмову позивачу в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність земельної ділянки», - йдеться у постанові КЦС ВС.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржувана постанова апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
