Невідповідність побутових та санітарно-гігієнічних умов утримання засудженого встановленим стандартам, що призвела до його моральних страждань, є підставою для стягнення з Державного бюджету України компенсації моральної шкоди. Розмір відшкодування суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, тривалості немайнових втрат і інших обставин, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.
Таких висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.
У справі, що переглядалася, засуджений до довічного позбавлення волі, звернувся з позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої неналежними умовами утримання у виправній колонії протягом майже десяти років. Позивач просив стягнути з Держави Україна 2,7 млн грн компенсації.
Суд першої інстанції частково задовольнив позов і стягнув з Державного бюджету України 10 тис. грн на відшкодування моральної шкоди. Апеляційний суд збільшив компенсацію до 50 тис. грн, врахувавши тривалість перебування позивача в неналежних умовах та принцип справедливої сатисфакції.
КЦС ВС залишив касаційні скарги позивача та відповідачів без задоволення, зробивши такі правові висновки.
Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Засуджені мають право на гуманне ставлення та повагу до їхньої людської гідності. Стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить абсолютну заборону катування, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання незалежно від обставин або поведінки потерпілого.
Для відшкодування шкоди за правилами статей 1173, 1174 ЦК України необхідними є неправомірні дії чи бездіяльність, наявність шкоди та причинний зв’язок між ними. Наявність вини органу державної влади чи його посадової особи не є обов’язковою умовою такої відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 КВК України засуджені мають право, зокрема, на гуманне ставлення до них та на повагу їхньої людської гідності; засуджені не повинні підлягати жорстокому, нелюдському або такому, що принижує їхню гідність, поводженню; на належне матеріально-побутове забезпечення в порядку, встановленому цим Законом та нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.
У цій справі порушення умов утримання підтверджувалися результатами моніторингового візиту представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та перевірок прокуратури. Крім того, судовим рішенням адміністративного суду, що набрало законної сили, визнано протиправною бездіяльність колонії щодо невжиття заходів для приведення умов утримання позивача у відповідність до законодавства. Встановлені цим рішенням обставини не підлягали повторному доказуванню відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України.
Побутові та санітарно-гігієнічні умови утримання позивача, засудженого до довічного позбавлення волі, який утримувався у ДУ «Городищенська ВК», не відповідали встановленим стандартам як у міжнародному, так і в національному законодавстві.
КЦС ВС погодився, що неналежні умови утримання призвели до моральних страждань позивача, а тому наявні підстави для відшкодування моральної шкоди за рахунок держави.
Визначаючи розмір компенсації, суд має враховувати, що моральну шкоду неможливо обчислити за допомогою грошової шкали чи прирівняти до іншого майнового еквівалента. Розмір компенсації повинен хоча б приблизно відповідати ступеню завданої моральної шкоди та відновленого стану потерпілого.
З урахуванням практики ЄСПЛ найважливішим чинником при оцінці рівня шкоди є час, проведений особою в умовах, які порушують вимоги ст. 3 Конвенції. Водночас сума відшкодування не повинна бути нерозумною порівняно із сумами справедливої сатисфакції, які ЄСПЛ присуджує в аналогічних справах.
КЦС ВС зазначив, що апеляційний суд належно обґрунтував збільшення компенсації до 50 тис. грн, врахувавши підтверджені порушення, тривалість перебування позивача в неналежних умовах та спричинені моральні страждання. За обставин цієї справи визначений розмір компенсації відповідає засадам розумності та справедливості. Крім того, суди попередніх інстанцій обґрунтовано вказали про те, що відповідальною особою перед позивачем є саме Держава Україна.
Постанова КЦС ВС від 14 жовтня 2026 року у справі № 757/29272/18-ц (провадження № 61-5455св26) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/140611572.
