Рівненський апеляційний суд переглянув апеляційну скаргу відповідача — АТ «Українська залізниця» — поданої на рішення місцевого суду, яким частково задоволено позов подружжя про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Як аргумент для скасування оскаржуваного рішення апелянт вказував на ту обставину, що синові позивачів було завдано шкоду внаслідок його непрямого умислу на вчинення протиправних дій, що полягали у порушенні ним Правил дорожнього руху. Велосипедист своїми діями вчинив небезпеку, яка унеможливлювала відвернення негативних наслідків, оскільки машиніст не мав технічної можливості уникнути ДТП, що є непереборною силою.
Апеляційний суд прийшов до висновку про відхилення апеляційної скарги відповідача.
Із матеріалів справи відомо, що трагічна подія сталася близько 22-ї години на залізничному переїзді.
Чоловік, попри заборонений сигнал світлофору, сів на велосипед і почав переїжджати колії. Коли вантажний потяг був не більше як за сто метрів, велосипедист впав, тому потрапив під електровоз і загинув.
За фактом настання цієї події було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а у червні 2021 року слідчий закрив кримінальне провадження у зв’язку з відсутністю події кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України), юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.
З огляду на наведене вище, АТ «Українська залізниця» є відповідальною за шкоду, заподіяну позивачам смертю єдиного сина внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
За загальним правилом, яке міститься у ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Пунктом 1 частини 2 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батька (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім’єю.
Верховний Суд у своїй постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 450/4163/18 зазначив, що особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), є те, що володілець такого джерела зобов’язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини.
Залишаючи рішення місцевого суду без змін, апеляційний суд погодився з висновком про те, що чоловік загинув через зіткнення із залізничним транспортом. Ця подія завдала позивачам моральної шкоди, пов’язаної із загибеллю рідної людини.
Більше того, відповідач не довів, що шкода була завдана внаслідок умислу потерпілого на настання власної смерті або внаслідок непереборної сили.
Разом з тим, встановлені обставини свідчать про грубу необережність потерпілого, однак це не звільняє відповідача від цивільно-правової відповідальності, а підлягає врахуванню при призначенні суми відшкодування.
Погодилась колегія суддів і з присудженим судом першої інстанції моральним відшкодуванням, яке відповідає вимогам розумності та справедливості, а тому доводи апелянта, який наполягав на відмові позивачам у задоволенні позову, в цій частині є безпідставними.
