Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зробив висновок, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження в разі повторного подання апеляційної скарги, може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулось у межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або впродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржник продемонстрував добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження і вжив усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об’єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції та не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
У цій справі пенсійний орган звернувся з апеляційною скаргою на рішення суду з дотриманням строку на апеляційне оскарження, однак не надав доказів сплати судового збору. Тому апеляційний суд скаргу повернув. Звертаючись вдруге з апеляційною скаргою, пенсійний орган заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, і суд апеляційної інстанції відкрив провадження у справі.
КАС ВС з огляду на викладене вище не може погодитися з висновками апеляційного суду про наявність у цьому конкретному випадку поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Пенсійний орган при повторному поданні апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції посилався лише на те, що строк апеляційного оскарження та строк, встановлений апеляційним судом для усунення недоліків первісної скарги, було пропущено у зв’язку із затримкою фінансування. Скаржник не посилався на наявність інших причин пропуску такого строку й не просив продовжити встановлений судом апеляційної інстанції строк для усунення недоліків апеляційної скарги, поданої вперше. Він не повідомив суд про тривалість і характер обставин, які унеможливлювали виконання вимог процесуального закону щодо оформлення апеляційної скарги в частині надання документа про сплату судового збору, не надав жодних доказів на підтвердження наведених ним аргументів в обґрунтування поважності причин пропуску строку.
Водночас суд апеляційної інстанції, поновлюючи строк на апеляційне оскарження при повторному зверненні з апеляційною скаргою, не врахував того, що сама собою затримка бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не є автоматичною, достатньою і безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, а також проігнорував відсутність будь-яких доказів на підтвердження цих обставин.
Постанова Верховного Суду від 24 липня 2023 року у справі № 200/3692/21 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/112382759.
Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.
