Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, мають право на повне або часткове апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, якщо таким рішенням порушено їхні права, свободи чи законні інтереси.
При цьому суд апеляційної інстанції може відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі. Для прийняття такого рішення є підстави, визначені у ст. 299 КАС України:
– апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не може бути оскарженим в апеляційному порядку;
– є ухвала про закриття провадження у зв’язку з відмовою від раніше поданої апеляційної скарги цієї ж особи на це ж судове рішення;
– є постанова про залишення апеляційної скарги без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи на це ж судове рішення;
– скаржник не подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження у визначений судом строк (10 робочих днів із дня припинення обставин, що були поважною причиною пропущення строку), або підстави, наведені для поновлення строку на апеляційне оскарження, визнані судом неповажними.
У постанові Верховного Суду від 18.01.2023 у справі №160/6211/21 наведено правовий висновок, відповідно до якого встановлення строків звернення до суду обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невіддільною складовою верховенства права.
Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження апеляційний суд відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга прокурора, суб’єкта владних повноважень подана після спливу 1 року з дня прийняття адміністративного акта. Винятком є подання апеляційної скарги суб’єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов’язки.
У питаннях визначення строків є певна колізія між інтересами однієї сторони, яка наполягає на безумовному застосуванні процесуальних строків, та інтересами іншої сторони, яка вважає, що строк варто поновити. Виникає умовний конфлікт між принципом правової визначеності та принципом права на судовий захист, обидва з яких є інструментами для дотримання принципу верховенства права.
Таким чином, зацікавлений у поданні апеляційної скарги учасник справи повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, для належного виконання процесуальних обов’язків.
