Підприємство звернулося з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення, оформленого листом «Щодо заяви про перегляд рішення Антимонопольного комітету України від 03.12.2020 № 757-р», і зобов’язання АМКУ повторно розглянути заяву підприємства про перегляд рішення АМКУ від 3 грудня 2020 року № 757-р.
Рішенням Господарського суду міста Києва в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що підприємство звернулося до АМКУ без зазначення підстав, закріплених у приписах ст. 58 Закону України «Про захист економічної конкуренції», для перегляду органом АМКУ рішення цього Комітету. Заявник надалі не усунув допущених недоліків, у зв’язку із чим АМКУ не мав підстав для перегляду рішення від 3 грудня 2020 року № 757-р. Відповідно, АМКУ, залишаючи заяву без розгляду, діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом. Стосовно вимоги про зобов’язання АМКУ повторно розглянути заяву про перегляд указаного рішення суд керувався тим, що обраний спосіб захисту не є ефективним, оскільки така вимога спрямована на те, щоб примусити суб’єкта владних повноважень ухвалити рішення конкретного змісту, що не допускається з урахуванням дискреційних повноважень органу АМКУ.
Постановою Північного апеляційного господарського суду рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог.
Визнаючи недійсним оскаржуване рішення АМКУ, суд апеляційної інстанції керувався, зокрема, тим, що заява позивача містить обґрунтування підстав для перегляду рішення органу АМКУ з посиланням на приписи ст. 58 Закону України «Про захист економічної конкуренції» («інші підстави, передбачені законами України»).
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду скасував постанову суду апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду залишив у силі.
Щодо застосування ч. 1 ст. 58 Закону України «Про захист економічної конкуренції» Верховний Суд зазначив, що зміст цієї норми в частині «інших підстав, передбачених законами України» передбачає необхідність вказівки на пряму норму закону, яка визначає певні обставини як підставу саме для перегляду рішення АМКУ. Водночас перегляд рішень органів АМКУ у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та в заявах, справах про узгоджені дії, концентрацію – це окрема спеціальна процедура перегляду (повторного розгляду), яку не слід ототожнювати з процедурою оскарження рішень органів АМКУ (перевіркою на предмет законності й обґрунтованості). Вказане не було враховано у висновках суду апеляційної інстанції щодо відповідності заяви позивача про перегляд рішення АМКУ вимогам, установленим у п. 47 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням АМКУ від 19 квітня 1994 року № 5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 6 травня 1994 року за № 90/299 (далі – Правила).
Як орган влади АМКУ зобов’язаний на стадії перегляду рішень діяти відповідно до повноважень, визначених ст. 58 Закону України «Про захист економічної конкуренції», і позбавлений можливості ухвалити рішення згідно зі ст. 59 цього Закону. Компетенція судів щодо перегляду ухвалених органом АМКУ рішень відповідно до ст. 59 зазначеного Закону полягає в установленні їх законності та обґрунтованості.
Отже, Верховний Суд визнав обґрунтованим незастосування АМКУ ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» на стадії перевірки заяви про перегляд рішення органу АМКУ на відповідність вимогам, установленим у п. 47 Правил.
Постанова КГС ВС від 3 листопада 2022 року у справі № 910/10256/21 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/107111853.
