Секретар Великої Палати Верховного Суду Сергій Погрібний і секретар судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Олег Васьковський взяли участь у IV Конференції «Бізнес VS Санкції», під час якої представили актуальні правові підходи Верховного Суду щодо судового перегляду рішень про застосування санкцій, а також окреслили сучасні виклики, пов'язані із застосуванням санкційного законодавства у процедурах банкрутства.
Основну увагу під час виступу Сергій Погрібний приділив постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 квітня 2026 року у справі № 990/224/23, якою конкретизовано підхід до судового перегляду рішень про застосування персональних санкцій і сформовано новий стандарт для розгляду цієї категорії спорів.
Суддя зазначив, що передумовою ухвалення цієї постанови стало рішення Європейського суду з прав людини від 16 жовтня 2025 року у справі «ТОВ "М.С.Л." проти України» – перше рішення ЄСПЛ щодо оцінки української санкційної політики. За його словами, Суд не поставив під сумнів сам механізм застосування санкцій чи ефективність їх судового перегляду загалом, однак звернув увагу на необхідність перевірки судами достатності фактичної основи рішень про застосування санкцій. Саме цей висновок став каталізатором для розвитку правової позиції Великої Палати.
Сергій Погрібний наголосив, що в цій постанові Велика Палата ВС не відступила від власної попередньої правової позиції, а вдосконалила її шляхом конкретизації. Він пояснив, що базовий підхід до розмежування повноважень судової та виконавчої влади залишається незмінним: Верховний Суд не підміняє Президента України та РНБО в оцінці загроз національній безпеці. Водночас суд зобов'язаний перевіряти, чи спирається рішення про застосування санкцій на достатню фактичну основу, чи відповідає вимогам закону та чи не є свавільним.
Пояснюючи новий підхід, Сергій Погрібний зазначив, що Велика Палата ВС визначила п'ять обов'язкових аспектів судового перегляду: дотримання процедури, перевірку достатності фактичної основи, правильність правової кваліфікації, пропорційність і відсутність свавілля. За його словами, ключовою доктринальною новацією є саме перевірка достатності фактичної основи. Вона передбачає, що суд має встановити, чи містять матеріали справи відомості, здатні з достатнім ступенем переконливості підтвердити наявність підстав для застосування санкцій відповідно до Закону України «Про санкції». Водночас судовий перегляд не передбачає переоцінки доцільності рішення чи заміни власною оцінкою висновків органів, відповідальних за забезпечення національної безпеки.
Застосування сформульованого підходу Сергій Погрібний продемонстрував на прикладі цієї справи. Він зазначив, що Велика Палата ВС самостійно дослідила матеріали, зокрема й документи з інформацією з обмеженим доступом, та послідовно перевірила рішення за всіма п'ятьма аспектами судового перегляду. За результатами такої перевірки суд дійшов висновку про законність застосованих санкцій. Доповідач також звернув увагу на висновок Великої Палати ВС про автономність санкційної процедури щодо процедури притягнення до юридичної відповідальності, а також на існування механізму дострокового скасування санкцій у разі, коли підстави для їх застосування відпали.
Сергій Погрібний зазначив, що постанова Великої Палати ВС стала важливим етапом розвитку санкційної доктрини Верховного Суду. За його словами, сформований нею стандарт забезпечує реальний і змістовний судовий перегляд рішень про застосування санкцій у конституційно визначених межах. Це, наголосив доповідач, сприяє зміцненню правової стійкості санкційної політики України як у національній юрисдикції, так і з погляду стандартів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини.
«Від реструктуризації до обходу санкцій. Нові форми зловживань у процедурах банкрутства» – тема, яку висвітлив у межах заходу Олег Васьковський. У своєму виступі він проаналізував вплив санкційного законодавства на процедури банкрутства, окреслив виклики, що виникають у зв'язку із застосуванням санкцій та мораторію, а також навів актуальні приклади з практики Верховного Суду.
Насамперед суддя звернув увагу на постанову Кабінету Міністрів України від 3 березня 2022 року № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації», якою було запроваджено мораторій на виконання зобов'язань, кредиторами за якими є суб'єкти російської федерації. За його словами, ця правова конструкція вже відображена в судовій практиці, зокрема щодо неможливості заявлення такими особами кредиторських вимог та ініціювання проваджень у справах про банкрутство. Окремо він зупинився на застосуванні санкції у вигляді блокування активів, наголосивши, що саме судова практика поступово формує підходи до реалізації цього механізму та визначає межі його застосування.
Переходячи до інсолвенційних процедур, Олег Васьковський наголосив, що в процесі євроінтеграції важливо відійти від їх сприйняття як виключно негативного явища. Основними завданнями таких процедур, зауважив він, є створення умов для відновлення платоспроможності, надання бізнесу другого шансу, захист прав кредиторів та очищення економіки від неефективних підприємств. Водночас ці процедури мають забезпечувати швидкий перерозподіл економічних активів, щоб вони працювали в економіці, а не стагнували, знецінювалися і не втрачали свого економічного призначення. Саме тому, підкреслив суддя, особливо важливо розмежовувати добросовісне використання інсолвенційних процедур і спроби застосувати їх як інструмент обходу санкційних обмежень.
Продовжуючи цю тему, Олег Васьковський окреслив найбільш поширені механізми обходу санкцій у процедурах банкрутства. Серед них – створення контрольованої кредиторської заборгованості, використання афілійованих кредиторів, договорів відступлення права вимоги, поруки та позики. На прикладі справи № 909/130/24 про банкрутство ТОВ «Калуський трубний завод» і справи № 910/11526/24 про банкрутство ТОВ «Коростенська видобувна компанія» він продемонстрував підходи Верховного Суду до виявлення таких схем. Зокрема, йшлося про поєднання механізмів санкцій та мораторію, а також застосування ст. 228 ЦК України до правочинів, спрямованих на обхід санкційного режиму.
«Ми не можемо перекрити весь економічний кровообіг. Тут треба бути дуже обережними. Завдання суду – забезпечити досягнення цілей санкційного законодавства, не допустивши при цьому руйнування економічних процесів», – наголосив Олег Васьковський, зазначивши, що судова практика в цій сфері продовжує формуватися, а застосування санкцій має забезпечувати досягнення визначених державою цілей, водночас зберігаючи баланс між захистом публічного інтересу та належним функціонуванням економіки.
Презентація Олега Васьковського: https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezent2026/Prezent_Zlovzh_protced_bankr.pdf.
Захід організовано видавництвом «Юридична практика».
Фото надали організатори.
