28 травня 2021 року судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Олександра Яновська та Сергій Фомін узяли участь у Всеукраїнській науково-практичній конференції «Кримінальне судочинство: сучасний стан та перспективи розвитку», присвяченій Дню науки та 100-річчю Національної академії внутрішніх справ.
Олександра Яновська окреслила окремі питання реалізації права на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у кримінальному судочинстві. За її словами, право на оскарження є важливим компонентом забезпечення права на справедливий суд.
КПК України містить перелік осіб, які мають право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень. Йдеться про безпосередніх учасників кримінального провадження. «Водночас судові рішення, які оскаржуються в межах кримінальних проваджень, можуть мати положення, що стосуються чи впливають на права, свободи та інтереси не тільки безпосередніх учасників кримінального провадження», – зауважила спікерка.
Бувають випадки, коли у вироку є положення, що фактично презюмують вину не тільки тієї особи, котра має статус обвинуваченого (засудженого), а й іншої особи. З цього приводу були рішення Європейського суду з прав людини, в яких зазначалося, що констатація вини особи, котра не була безпосереднім учасником кримінального провадження, але яку можливо ідентифікувати за певними ознаками за тією інформацією, що є в судовому рішенні, – порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у контексті недотримання принципу презумпції невинуватості.
«Другий аспект цієї ж ситуації полягає в тому, чи можемо ми говорити про преюдицію в кримінальному провадженні, чи буде в такому разі виникати в особи право на оскарження в апеляційному та касаційному порядку», –наголосила Олександра Яновська.
Крім того, доповідачка розповіла про судову практику щодо застосування преюдиції в кримінальному провадженні, а також про необхідність внесення змін до законодавства, які стосуються питання реалізації права на оскарження.
Сергій Фомін висвітлив деякі процесуальні аспекти відібрання біологічних зразків у особи. Він зауважив, що відповідно до ч. 3 ст. 245 КПК України відбирання біологічних зразків у особи здійснюється за правилами, передбаченими ст. 241 цього Кодексу (які стосуються освідування особи). У разі відмови особи добровільно надати біологічні зразки слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, що розглядається в порядку, передбаченому статтями 160–166 КПК України, має право дозволити слідчому, прокурору (або зобов’язати їх, якщо клопотання було подано стороною захисту) здійснити відбирання біологічних зразків примусово.
Аналіз позицій ККС ВС дає змогу констатувати, що загальний процесуальний порядок відібрання біологічних зразків в особи має відповідати приписам ст. 241 КПК України, якою регулюється процедура освідування особи.
Проте реалізується цей порядок на підставі відповідних правил, обумовлених, по-перше, загальними засадами кримінального провадження щодо поваги до людської гідності й забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, а по-друге – з урахуванням особливої складності об’єктів дослідження, що потребують застосування спеціальних знань для виявлення та встановлення відповідних ознак, які мають значення для кримінального провадження.
У загальному порядку відбирання біологічних зразків у особи здійснюється на підставі постанови прокурора, а в разі відмови особи надати зразки добровільно відібрання проводиться примусово за ухвалою слідчого судді або суду за клопотанням сторони кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 160–166 КПК України. Таку позицію неодноразово було викладено у рішеннях ККС ВС.
«Ще одне питання, яке було вирішено Верховним Судом, – чи потрібна участь понятих під час відбирання в особи біологічних зразків. ККС ВС вказав, що «за правилами, передбаченими ст. 241 цього Кодексу» не означає, що мають бути здійсненні всі процедурні моменти, притаманні освідуванню. Присутність понятих при відбиранні біологічних зразків немає жодного сенсу, оскільки такі особи навряд чи можуть підтвердити правильність проведення цієї слідчої дії», – зазначив Сергій Фомін.
Тому у практиці Верховного Суду неодноразово зазначалось, що відбирання біологічних зразків в особи без участі понятих не вказує на порушення як вимог ч. 3 ст. 245 і ст. 241 КПК України у їх взаємозв’язку, так і приписів ч. 7 ст. 223 КПК України.
Суддя ККС розповів про питання, на які на сьогодні важко дати чіткі відповіді. Це стосується, зокрема, процедури відібрання зразків для встановлення стану алкогольного чи наркотичного сп’яніння, а також взяття змиву з рук осіб.
