Суд першої інстанції відмовив у прийнятті зустрічного позову з тих підстав, що первісний позов за заявою позивача залишено без розгляду.
Апеляційний суд повернув заявникові апеляційну скаргу на рішення районного суду, оскільки положеннями ст. 353 ЦПК України не передбачено оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у прийнятті зустрічного позову окремо від рішення суду.
Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду, забезпечуючи єдність судової практики, скасував судове рішення апеляційного суду і направив справу на розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. ВС зробив такі правові висновки.
Суд першої інстанції, посилаючись на частини 1, 2 ст. 193 ЦПК України, виходив із того, що первісний позов за заявою позивача залишено без розгляду, а тому у прийнятті зустрічного позову, як пов’язаного з первісним позовом, необхідно відмовити.
Особа не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення, зокрема ухвали суду першої інстанції, у випадку, якщо таке право прямо передбачено процесуальним законом. При цьому апеляційне провадження є важливою процесуальною гарантією захисту прав і охоронюваних законом інтересів осіб, які беруть участь у розгляді справи, у випадках та порядку, встановлених ЦПК України.
Перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, міститься у ч. 1 ст. 353 ЦПК України.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України в апеляційному порядку окремо від рішення суду може бути оскаржена ухвала про повернення заяви позивачеві (заявникові).
У ч. 2 ст. 194 ЦПК України зазначено, що до зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених ч. 1 цієї статті, застосовуються положення ст. 185 цього Кодексу.
Частиною 6 ст. 185 ЦПК України, до якої відсилає ч. 2 ст. 194 ЦПК України, передбачено, що про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді.
Вищенаведене свідчить про те, що процесуальним законом визначено єдиний уніфікований підхід при застосуванні наслідків подання позовної заяви (як первісної, так і зустрічної), яка подана без додержання визначених ЦПК України вимог. Таким чином, існує необхідність і в застосуванні єдиного підходу при реалізації учасниками справи права на апеляційне оскарження ухвали суду про повернення позовної заяви (як первісної, так і зустрічної).
У п. 15.10 розд. ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України зазначено, що в разі подання апеляційної скарги на ухвали суду першої інстанції, передбачені, зокрема п. 6 ст. 353 цього Кодексу (крім ухвал про відмову у прийнятті або повернення зустрічного позову), до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються всі матеріали.
Зі змісту вказаної норми випливає, що ухвала про відмову у прийнятті або про повернення зустрічного позову підлягає апеляційному оскарженню.
Отже, з огляду на системний зміст положень ч. 6 ст. 185, частин 2, 3 ст. 194, п. 15.10 розд. ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України ухвала суду першої інстанції про повернення зустрічної позовної заяви підлягає апеляційному оскарженню відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.
Постанова Верховного Суду від 1 листопада 2021 року у справі № 333/6667/20 (провадження № 61-10400сво21).
