21 липня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду розглянув справу за первісним позовом ТОВ-1 (позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом, Генпідрядник) до ТОВ-2 (відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом, Субпідрядник) про стягнення сплаченого авансу та неустойки у зв’язку з невиконанням Субпідрядником робіт за договором субпідряду, а також за зустрічним позовом Субпідрядника до Генпідрядника про стягнення завданих збитків.
Господарський суд першої інстанції рішенням, яке апеляційний господарський суд залишив без змін, у задоволенні первісного позову відмовив повністю, зустрічний позов задовольнив частково, стягнувши з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом частково суму завданих збитків.
Судові рішення попередніх інстанцій мотивовані, зокрема, встановленими обставинами реального виконання Субпідрядником робіт за договором субпідряду, у зв’язку з чим за вирахуванням сплаченого Генпідрядником авансового платежу була визначена сума завданих Субпідряднику збитків (упущеної вигоди) внаслідок невиконання Генпідрядником зобов’язання з оплати виконаних робіт.
Верховний Суд скасував рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду в цій справі в частині вирішення спору за зустрічним позовом та ухвалив нове рішення – про відмову в задоволенні зустрічного позову про стягнення завданих збитків. У решті рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду залишив без змін.
Верховний Суд зазначив, що положення ч. 2 ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як примусове виконання обов'язку в натурі.
Зазначений спосіб захисту (примусове виконання обов'язку в натурі) застосовується в зобов'язальних правовідносинах у випадках, коли особа зобов'язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов'язку чи уникає його.
Такі способи захисту, як примусове виконання обов'язку в натурі та відшкодування збитків (упущеної вигоди), мають різну правову природу, правове регулювання, а отже й предмет доказування, обсяг процесуального доведення, що пов’язане насамперед із тим, що заборгованість за договором стягується за правилами щодо виконання договірних зобов’язань, а збитки – відповідно до правил про відповідальність.
Заявлена позивачем за зустрічним позовом сума коштів є несплаченою вартістю виконаних робіт за договором субпідряду у зв’язку з невиконанням Генпідрядником зобов’язання за цим договором у частині оплати виконаних робіт, спір щодо якої між учасниками спірних правовідносин вже вирішено в судовому порядку в межах справи № 922/1501/20, та яка (сума коштів), відповідно, не є ані упущеною вигодою, ані реальними збитками.
Отже, у зв’язку з обранням Субпідрядником неефективного способу захисту порушеного права за зустрічним позовом у справі № 922/3308/20, який не відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та спричиненим цим діянням наслідкам, що є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові, у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.
Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 21 липня 2022 року у справі № 922/3308/20 можна ознайомитися за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/105371704.
