Адвокатське об’єднання звернулося до адміністративного суду з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку про визнання протиправними дій відповідача щодо нерозгляду адвокатського запиту та ненадання запитуваної інформації. Суди попередніх інстанцій закрили провадження в справі, керуючись тим, що цей спір віднесений до юрисдикції господарських судів.
Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний адміністративний суд у складі ВС акцентував на відсутності чітких критеріїв визначення юрисдикції суду за вимогами адвокатів щодо надання відповідей на адвокатські запити про отримання інформації змішаного характеру (як публічної, так і непублічної), яка пов’язана з різними функціями відповідача, оскільки Фонд як юридична особа публічного права може бути суб’єктом і публічно-правових, і приватноправових правовідносин.
Проаналізувавши законодавство, ВП ВС констатувала, що на Фонд, який є юридичною особою публічного права, покладено функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Зі свого боку, уповноважена особа Фонду виконує від його імені делеговані Фондом повноваження щодо забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
З посиланням на свій висновок в іншій справі Велика Палата ВС зауважила, що Фонд як юридична особа публічного права може бути суб’єктом як публічно-правових, так і приватноправових правовідносин. При цьому в приватноправових відносинах, якими є здійснення функцій органу управління банку, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, чи банку, який ліквідується, Фонд не здійснює функцій суб’єкта владних повноважень.
Визначений ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правовий статус Фонду як юридичної особи публічного права, що має відокремлене майно, яке є об’єктом права державної власності й перебуває в його господарському віданні, не впливає на правовий статус банку, в якому запроваджено тимчасову адміністрацію або щодо якого розпочато процедуру ліквідації, оскільки Фонд розпоряджається майном такого банку від імені останнього й у межах виконання покладених на нього законодавством функцій щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та не здійснює в цій частині жодних владних управлінських функцій.
Таким чином, розглядаючи адвокатський запит, поданий у зв’язку з наданням правової допомоги товариству в господарській справі щодо припинення зобов’язань за його договорами кредитної лінії з банком, уповноважена особа діяла не як суб’єкт владних повноважень, а як орган управління банку, який здійснює заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втратам майна та грошових коштів.
Тож Велика Палата ВС дійшла висновку, що цей спір не є публічно-правовим і не належить до юрисдикції адміністративних судів. Отже, обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанції про підсудність цієї справи суду господарської юрисдикції.
Сам собою адвокатський запит не є запитом про надання публічної інформації, оскільки може бути адресований не лише розпорядникам публічної інформації, визначеним Законом України «Про доступ до публічної інформації», а ширшому колу суб’єктів. До того ж запитувана в адвокатському запиті інформація, необхідна адвокатові для надання правової допомоги клієнтові, не обов’язково має бути публічною.
Водночас такий запит може стосуватися й надання публічної інформації. У такому разі адвокат у запиті, крім посилання на відповідні статті Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», зобов’язаний послатися як на підставу для отримання інформації, яка підпадає під визначення публічної, й на відповідні статті Закону України «Про доступ до публічної інформації», а також дотримати вимог останнього, звернувши увагу суб’єкта, якому адресовано адвокатський запит, на його статус розпорядника публічної інформації.
Проте в цій справі, звертаючись до уповноваженої особи з адвокатським запитом, адвокатське об’єднання, зазначаючи про підстави отримання запитуваної інформації, послалося в своєму запиті виключно на статті 20, 23, 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і запитувало інформацію, яка стосується приватноправових відносин. Це не дає підстав вважати такий адвокатський запит одночасно й запитом на отримання публічної інформації. Спірні правовідносини щодо отримання інформації виникли між товариством, в інтересах якого поданий адвокатський запит, та банком.
Постанова ВП ВС від 18 серпня 2022 року у справі № 520/13981/21 (провадження № 11-33апп22) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/105935914.
