Ухвалою Господарського суду Запорізької області в межах справи про банкрутство ТОВ «СІ-Інвест» задоволено заяву ліквідатора банкрута, покладено на його колишніх і теперішніх учасників та керівників субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями боржника у зв’язку з доведенням до банкрутства.
За висновком суду першої інстанції, учасники та керівники боржника, до яких заявлено вимоги, допустили винну, протиправну поведінку, яка виражається переважно в протиправній бездіяльності, що призвела до неплатоспроможності боржника.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду ухвалу суду першої інстанції скасовано в частині солідарного стягнення з учасника товариства грошових коштів як субсидіарної відповідальності за зобов’язаннями боржника й ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні заяви ліквідатора.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишив без змін, зробивши такі висновки.
Для застосування субсидіарної відповідальності як виду цивільної відповідальності суди мають встановити склад правопорушення, а саме об’єкт, об’єктивну сторону, суб’єкт і суб’єктивну сторону.
Щодо об’єктивної сторони складу правопорушення суд касаційної інстанції акцентував на такому.
У результаті дій та/або бездіяльності (протиправної поведінки) контролюючих осіб, які використовують свої корпоративні права як владу над юридичною особою, з метою завдати шкоди боржнику та кредиторам особа втрачає здатність до підприємництва. Первинною є шкода, що завдається майну юридичної особи і її здатності до майнової діяльності. Шкода, що завдається майновій сфері юридичної особи, стає причиною розладу процесу організації та управління, призводить до зупинення виробничої діяльності і припинення господарських відносин із контрагентами й, зокрема, кредиторами. Шкода є метою, а протиправна поведінка – засобом для її досягнення.
Для застосування субсидіарної відповідальності необхідно довести відповідно до ч. 2 ст. 61 КУзПБ та з урахуванням положень статей 74, 76, 77 ГПК України причинно-наслідковий зв’язок між винними діями / бездіяльністю суб’єкта відповідальності й настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності в нього активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів). Обов’язок такого доведення покладається на ліквідатора.
Якщо ліквідатором у справі про банкрутство заявлено вимоги про покладення субсидіарної відповідальності на декількох осіб (учасників / засновників, керівників, інших осіб), суд має врахувати, що особи вважаються такими, які спільно завдали шкоди, якщо вони завдали неподільну шкоду взаємопов’язаними сукупними діями або діями з єдністю наміру. Солідарний характер відповідальності осіб, які спільно завдали шкоди, пояснюється неподільністю результату їхніх шкідливих діянь і необхідністю створення умов для відновлення порушених прав потерпілого.
У разі невстановлення таких вимог (щодо спільно завданої шкоди) наявність елементів складу цивільного правопорушення стосовно кожного з відповідачів (осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності) та неподільність завданої шкоди стосовно кожної із цих осіб мають бути обов’язково встановлені, зокрема, з метою задоволення заяви потерпілого (у разі її подання) про визначення відповідальності кожної особи в частці відповідно до ступеня її вини. У разі неподання такої заяви всі особи несуть солідарну відповідальність.
Суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що, володіючи незначною часткою в статутному капіталі боржника, колишній учасник товариства не мав ані права, ані повноважень на скликання загальних зборів, не був виконавчим органом товариства, не мав можливості давати обов’язкові для боржника вказівки або іншим чином впливати на його діяльність. Тому підстав для покладання на нього субсидіарної відповідальності за зобов’язаннями боржника немає.
Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 2 серпня 2022 року у справі № 908/314/18 можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/105747984.
