Судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Володимир Погребняк і Олександр Банасько взяли участь в онлайн-семінарі для суддів місцевих та апеляційних господарських судів «Питання процедури банкрутства у господарському судочинстві». Захід організовано Харківським регіональним відділенням Національної школи суддів України.
Володимир Погребняк виступив перед учасниками з вітальним словом, у якому нагадав, що цьогоріч виповнилося 3 роки з дня введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства та минуло 30 років із моменту запровадження інституту банкрутства в Україні.
Доповідь судді була присвячена теоретико-прикладним аспектам законодавчого реагування на правові позиції постанов Верховного Суду у справах про банкрутство.
Лектор зазначив, що на відміну від ЦК України законодавство про банкрутство реформується вже вчетверте. Попередні редакції Закону про банкрутство мали певні прогалини, які давали змогу боржникам ухилятися від повернення боргу. Проте судова практика із часом усунула такі вади законодавчого регулювання, зокрема через судову правотворчість.
Суддя також наголосив, що провідну роль у синхронізації правового регулювання між судовою і законодавчою владою відіграє Міністерство юстиції України, яке через профільні робочі групи за участю представників суддівської спільноти щорічно моніторить правове регулювання у сфері банкрутства й активно ініціює відповідні зміни до КУзПБ.
Детальніше з презентацією Володимира Погребняка «Вектор розвитку законодавства про банкрутство в умовах сьогодення: актуальна судова практика та законодавчі зміни» можна ознайомитися за посиланням – https://cutt.ly/jN9vbmN.
Олександр Банасько розповів про практичні аспекти розгляду Верховним Судом справ щодо притягнення до субсидіарної та солідарної відповідальності в контексті банкрутства, а також щодо інституту неплатоспроможності фізичних осіб.
Беручи до уваги будь-який нормативно-правовий акт, передусім необхідно визначити його основну мету, зауважив суддя. Він нагадав, що основна мета КУзПБ – це задоволення вимог кредиторів. Саме тому в цьому Кодексі закріплено інструменти для захисту інтересів кредиторів, зокрема інститут субсидіарної відповідальності й інститут солідарної відповідальності керівника боржника.
Аналізуючи судову практику щодо інституту субсидіарної відповідальності, лектор зупинився, серед іншого, на визначенні її розміру. Так, у постанові КГС ВС від 22 квітня 2021 року у справі № 915/1624/16 вказано, що розмір вимог ліквідатора до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями боржника у зв’язку з доведенням його до банкрутства за приписами абз. 1 ч. 5 ст. 41 Закону про банкрутство (до 21 жовтня 2019 року), абз. 1 ч. 2 ст. 61 КУзПБ визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Окрім цього, вартість майна, яке було виведено з активів боржника, не впливає на розмір субсидіарної відповідальності, а визначенню її розміру передує формування ліквідаційної маси. Тож, за словами Олександра Банаська, таке рішення було ухвалено насамперед з метою запобігання зловживанням учасниками господарського обороту та стимулювання добросовісності дій боржника.
У контексті змісту солідарної відповідальності та підстав для її покладення на керівника боржника доповідач детально проаналізував висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові КГС ВС від 9 червня 2022 року у справі № 904/76/21. У цій справі кредитор просив стягнути з боржника конкретно на свою користь грошові кошти у вигляді солідарної відповідальності. Але, як акцентував лектор, з урахуванням принципу конкурсного імунітету не допускається стягнення кредитором з керівника боржника грошових коштів у рахунок індивідуального погашення заявлених вимог поза межами конкретної конкурсної процедури.
Щодо інституту банкрутства фізичних осіб Олександр Банасько зауважив, що система врегулювання проблем заборгованості громадян – фізичних осіб орієнтована на чесних та сумлінних боржників. «Законодавство спрямовується на те, щоб допомогти таким боржникам пройти процедуру очищення від боргів, але це не є прощенням чи автоматичним звільненням від них. Таку процедуру треба заслужити», – наголосив суддя.
У справах про неплатоспроможність фізичних осіб одним із важливих питань є визначення поняття «член сім’ї боржника». Лектор навів як приклад постанову судової палати з розгляду справ про банкрутство КГС ВС від 22 вересня 2021 року у справі № 910/6639/20. У цій постанові зазначено, що згідно із ч. 5 ст. 116 КУзПБ та з огляду на мету правового регулювання відносин неплатоспроможності боржників – фізичних осіб до членів сім’ї такого боржника в обов’язковому порядку необхідно віднести його дітей (у тому числі, повнолітніх), батьків та осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, незалежно від того, що вони не проживають із ним спільно, не пов’язані спільним побутом і не мають взаємних прав та обов’язків.
Детальніше з презентацією Олександра Банаська можна ознайомитися за посиланням – https://cutt.ly/KN9Rwah.
