Видача особи до рф, яка здійснює військову агресію проти України, може призвести до негативних наслідків, зокрема до загрози її життю, здоров’ю чи застосування тортур, оскільки ця особа як доброволець захищає територію України та її громадян.
Про це зазначив Верховний Суд, відмовивши в задоволенні касаційної скарги прокурора в «екстрадиційній справі». Так, прокурор не погодився з апеляційним судом, який залишив у силі ухвалу слідчого судді про скасування постанови Генерального прокурора щодо видачі (екстрадиції) громадянина рф. На думку прокурора, не існувало жодної обставини, яка б унеможливлювала прийняття такого рішення Генпрокурором.
Втім, ВС не погодився з такою позицією, зауваживши, зокрема, що подання громадянином рф заяви про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у квітні 2020 року є фактом звернення до Центрального міжрегіонального управління ДМС у місті Києві та Київській області з відповідною заявою, у зв’язку з чим згадане рішення Генпрокурора, ухвалене в травні 2020 року, є передчасним.
Адже із часу звернення із заявою про визнання біженцем або визнання особою, яка потребує додаткового захисту, чи визнання особою, яка потребує тимчасового захисту, особа вже перебуває під захистом України, протягом розгляду цієї заяви і навіть під час оскарження відмови у наданні такого статусу.
Крім того, колегія суддів касаційного суду звернула увагу на те, що зараз громадянин рф проходить військову службу, захищаючи територію України від військової агресії рф. Тому в цій справі потрібно враховувати і те, що триває війна, і її наслідки.
Постанова ККС ВС у справі № 757/56198/21-к (провадження № 51-1776км22) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/109911745.
