Правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Нерозподілені частки (паї) не є землями державної чи комунальної власності, а лише перебувають у розпорядженні відповідних адміністрацій до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

Фабула судової справи: Орган прокуратури звернувся з позовом в інтересах держави в особі ОТГ в особі міськради до 1. РДА, 2.Товариства (відповідач-2) про визнання незаконним та скасування Розпорядження голови РДА про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж нерозподіленої земельної ділянки; визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки укладеного відповідачами; зобов`язання Товариства передати земельну ділянку власнику (ОТГ).

Позов обґрунтовано прийняттям спірного Розпорядження РДА з перевищенням повноважень у сфері земельних відносин, оскільки було здійснено розпорядження землями комунальної власності, тоді як відповідні повноваження щодо такого розпорядження належали і належать саме позивачеві.

Справа розглядалась судами неодноразово.

За наслідками нового розгляду, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, господарський суд виходив з того, що на момент виникнення спірних правовідносин (у 2018 році прийняття спірного Розпорядження та укладення Договору) у позивача були відсутні будь-які права та інтереси на земельну ділянку, оскільки право комунальної власності виникло лише у 2019 році.

Судом апеляційної інстанції рішення господарського суду було скасовано і ухвалено нове про задоволення позову. Так, судом апеляційної інстанції було зазначено, що з моменту припинення існування попереднього власника (10.03.2011), відбувся одночасно і перехід права власності до іншого суб`єкта, і відповідна зміна форми власності. Зокрема, за висновком суду апеляційної інстанції, з однієї сторони спірна земельна ділянка не увійшла до складу земель державної чи приватної власності, а з іншої сторони - що вона розташована на території відповідної територіальної громади. Такі обставини зумовлюють застосовність загального правила ч.2 ст.83 ЗК України, що має наслідком висновок про приналежність такої ділянки до об`єктів саме комунальної власності. У зв`язку з наведеним суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що РДА при прийнятті спірного Розпорядження вийшла за межі наданих повноважень у галузі земельних відносин.

Переглядаючи судові рішення господарських судів попередніх інстанцій, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування постанови апеляційного господарського суду та залишення в силі рішення господарського суду, з огляду на наступне.

Верховним Судом було наголошено, що нерозподілені частки (паї) не є землями державної чи комунальної власності, а лише перебувають у розпорядженні відповідних адміністрацій до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку. Отже, спірне Розпорядження РДА прийнято в межах повноважень, наданих РДА відповідно до законодавства, яке діяло на момент прийняття цього Розпорядження, а тому доводи прокурора, наведені на обґрунтування позову не знайшли підтвердження.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів касаційної інстанції погодилась з висновком господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним зазначеного Договору та, відповідно, повернення земельної ділянки.

Постанова КГС ВС від 26 квітня 2023 року у справі № 917/2031/19