Основні виклики міжнародного права і верховенство права, європеїзація правових порядків, наслідки міжнародно-правової відповідальності за порушення прав людини, взаємодія Суду Європейського Союзу і національних судів – ці та інші питання розглянули в межах Літньої академії міжнародного права.
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Олеся Радишевська розповіла про європеїзацію адміністративного судочинства України. Насамперед вона розкрила поняття європеїзації та європейської інтеграції. На думку судді, європеїзація зосереджена на національному рівні та стосується змін, які відбуваються в національних структурах, процесах, правилах поведінки, стандартах під впливом європейської інтеграції. Водночас європейська інтеграція зорієнтована на наднаціональний рівень або міжурядову, міждержавну, міжнаціональну співпрацю країн європейського континенту. Однак, як зазначила спікерка, ці поняття не є тотожними.
Доповідачка висвітлила вертикальні й горизонтальні форми європеїзації правової системи. Так, до вертикальних форм можна віднести прямий вплив норм європейського права на право держав-членів ЄС (top-down) та прямий вплив права держав-членів ЄС на європейське право (bottoms-up).
Що стосується горизонтальних форм європеїзації, то до них зараховують вплив права однієї європейської країни на іншу через низку форм та методів інституалізації (укладення міжнародних угод, вплив судової практики, робота експертних груп тощо), а також вплив європейського права на право неєвропейських країн (ad-extra).
Суддя проаналізувала застосування норм європейського права, зокрема навела статистичні дані щодо покликань на акти з європейського адміністративного права в судових рішеннях КАС ВС.
Олеся Радишевська також розповіла про виклики в діяльності суддів Верховного Суду, серед яких:
- варіативність тлумачення ієрархічності норм європейського права як джерела вітчизняного права;
- забезпечення єдності судової практики Верховного Суду через призму її релевантності практиці європейських судових органів;
- відсутність європейських стандартів у діяльності судових органів у воєнний час;
- адекватність і доступність перекладів джерел європейського права, «мовне питання» суб’єктів правозастосування, хибне тлумачення положень доктрини європейського права;
- відсутність єдиного підходу щодо застосування норм європейського права національними судами та Конституційним Судом України;
- реформа європейських інституцій, судової практики, криза цінностей ЄС.
У підсумку суддя розкрила поняття «європеїзація адміністративного права України» як систематичного процесу впливу (його правових наслідків) положень європейського адміністративного права, що створюються міжнародними та інтеграційними утвореннями і їхніми державами-членами (зокрема, Європейським Союзом, Радою Європи, ОБСЄ, ЄСПЛ, Судом справедливості ЄС, Венеціанською комісією РЄ, програмою «SIGMA»), на розвиток адміністративного права України як галузі права й законодавства, юридичної науки та навчальної дисципліни. Такий вплив здійснюється шляхом упровадження європейських ідей і поглядів, правових уявлень, теорій та концепцій, ціннісних орієнтацій, стандартів і принципів, взірцевих моделей у правотворчу, правозастосовну, правозахисну, правотлумачну діяльність суб’єктів публічної адміністрації й адміністративних судів з урахуванням особливостей вітчизняної правової системи, юридичної практики, правової ідеології, культури та правосвідомості.
Про застосування практики Європейського суду з прав людини українськими судами розповів перший заступник керівника Апарату ВС Расім Бабанли. «На сьогодні розуміння і застосування практики ЄСПЛ – один із методів пошуку здорового правового глузду. Що краще ми розуміємо, як відповідні питання вирішуються в Європі, то більше ми можемо бути впевненими в тому, який підхід до вирішення правової проблеми є правильним», – наголосив він.
Як зазначив спікер, практика ЄСПЛ в Україні є джерелом права насамперед тому, що Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, а практика ЄСПЛ є її невіддільною частиною. Така практика є універсальною. Тобто джерелом права в Україні є практика ЄСПЛ, сформована у справах щодо всіх держав. Так само джерелом права в Україні є практика ЄСПЛ, сформована як у справах, у яких констатовано порушення Конвенції, так і у справах, за результатами розгляду яких ЄСПЛ констатував відсутність відповідного порушення.
Водночас Расім Бабанли застеріг, що потрібно мати на увазі, що в багатьох випадках ЄСПЛ, формулюючи ту чи іншу правову позицію, керується положеннями національного законодавства, які діяли в певній країні в певний момент. У такому разі правова позиція, сформульована щодо конкретної держави з огляду на нюанси національного законодавства, може стосуватися лише її.
Також Расім Бабанли акцентував, що практику ЄСПЛ треба використовувати релевантно: на підставі ретельної оцінки обставин справи, за яких це рішення було ухвалене, та з огляду на їх співвіднесення з обставинами справи, яку розглядає суд. Фрагментарне застосування практики ЄСПЛ, що виявляється в цитуванні правових позицій цього Суду, які не є релевантними (відповідними) для конкретної судової справи, та посиланні на них, є неприпустимим.
Захід організували Організація з безпеки і співробітництва в Європі та Верховний Суд.
