Суд апеляційної інстанції врахував висновок органу опіки та піклування про необхідність присутності матері під час побачень дитини з батьком і бабусею та частково задоволив апеляційну скаргу відповідачки, змінивши й доповнивши резолютивну частину оскарженого нею судового рішення абзацом, у якому вказав на обов’язкову участь матері перших два місяці під час побачень малолітньої дитини із позивачами.
Рівненський апеляційний суд переглянув апеляційну скаргу, подану відповідачкою на рішення місцевого суду, яким задоволено позов її колишнього чоловіка, з яким вона перебувала у фактичних шлюбних стосунках, та його матері з вимогами не чинити їм перешкод у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною, просили суд визначити спосіб їх участі у її вихованні, встановивши час спілкування.
Оскільки суд попередньої інстанції задоволив позовні вимоги у повному обсязі, апелянтка просила змінити оскаржуване судове рішення, у якому вказати на її присутність під час побачень дитини із батьком і бабусею.
Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.
Із матеріалів справи відомо, що позивач сплачує аліменти на користь відповідачки на утримання їх дитини.
Висновком органу опіки та піклування, наданого в цій справі, позивачам визначено систематичні побачення з дитиною в присутності її матері, а також необмежене спілкування засобами телефонного зв’язку.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України (далі у тексті — СК України), мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 157 СК України, той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов’язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до ст. 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
Що стосується цього спору, то суд попередньої інстанції при ухваленні рішення врахував бажання позивачів брати участь у вихованні дитини і спілкуванні з нею в спосіб, зазначений у позовній заяві, що відповідає забезпеченню інтересів самої дитини.
Разом з тим, доводи апелянтки про помилковість висновку суду щодо доцільності проведення побачень позивачів із дитиною без її присутності апеляційний суд вважає слушними.
Заперечуючи проти встановленого рішенням місцевого суду графіка зустрічей позивачів із дитиною, відповідачка стверджувала, що він не відповідає найкращим інтересам дитини, оскільки проведення зустрічей батька та бабусі з дитиною без її присутності може негативно вплинути на психоемоційний стан дитини, адже між позивачами та дитиною відсутній сталий психологічний зв’язок, а дитина, враховуючи її вік та тривале проживання з матір’ю без батька, повноцінно не сприймає позивачів як родичів чи близьких людей.
Суд встановив, що позивач проживав з сім’єю до трирічного віку дитини, після чого виїхав за кордон. Не брав участі святкових заходах у дитячому садочку та школі, не спілкувався з вихователями та вчителями, не цікавився успіхами дитини у навчанні.
За таких обставин, спілкування позивачів — батька та баби — із дитиною без присутності матері не відповідає інтересам дитини. Присутність матері під час зустрічей визначена органом опіки та піклування з урахуванням психологічного комфорту дитини, а також для забезпечення її емоційної стабільності. Мати є основною особою, яка піклується про дитину, а різка зміна умов спілкування (відсутність матері) може викликати тривогу, страх або інші негативні емоції дитини.
Відповідно до правового висновку, в якому застосовані норми права в подібних правовідносинах, висловленого Верховним Судом у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 754/9026/16-ц, проведення зустрічей батька з дитиною без присутності матері може негативно вплинути на психоемоційний стан дитини, оскільки між позивачем та дитиною відсутній сталий психоемоційний зв’язок та дитина, враховуючи її вік і тривале проживання з матір’ю, повноцінно не сприймає позивача як батька.
Для налагодження довірливих відносин між батьком і дитиною необхідний час, протягом якого поступово буде відбуватися налагодження спілкування та формування емоційної прив’язаності дитини до батька.
Суд першої інстанції, на думку апеляційного суду, безпідставно визнав висновок органу опіки та піклування необґрунтованим та не врахував його при ухваленні рішення.
З огляду на норми вітчизняного та міжнародного законодавства та обставини цієї справи, Рівненський апеляційний суд задоволив апеляційну скаргу відповідачки частково, змінивши та доповнивши резолютивну частину оскаржуваного апелянктою рішення абзацом, у якому вказав, що перших два місяці побачень малолітньої дитини з батьком та бабусею, починаючи з дня вступу рішення у законну силу, проводити у присутності матері.
Постанова Рівненського апеляційного суду від 01 квітня 2025 року у справі № 569/8884/24 (провадження № 22-ц/4815/391/25).
