Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції взяв до уваги той факт, що введення військового стану в країні не зупинило дію актів Цивільного законодавства, які визначають порядок призначення опікуна та наразі не містять заборон або обмежень у контексті правовідносин цієї справи на призначення опікуном недієздатної особи її сина, який є чоловіком призовного віку.
Рівненський апеляційний суд переглянув апеляційну скаргу заявника, подану на рішення місцевого суду, яким його матір визнано недієздатною, однак відмовлено у встановленні опіки над нею та призначенні опікуна.
Апелянт просив оскаржуване рішення суду в частині відмови у задоволенні заяви про призначення його опікуном скасувати та ухвалити нове, яким призначити його опікуном недієздатної матері.
Колегія судді прийшла до висновку про задоволення апеляційних вимог, зважаючи на такі обставини.
Із матеріалів справи відомо, що мати заявника має інвалідність першої групи загального захворювання й оскаржуваним рішенням її визнано недієздатною.
Згідно з поданням Органу опіки та піклування, саме заявника доцільно призначити опікуном у випадку визнання в судовому порядку його матері недієздатною.
Відмовляючи заявникові у призначенні його опікуном недієздатної матері, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів того, що саме він як особа чоловічої статі призовного віку є єдиною можливою кандидатурою опікуна з огляду на відсутність відомостей про наявність інших осіб з числа родичів першої лінії споріднення недієздатної особи.
Такий висновок місцевого суду, на думку колегії суддів апеляційного суду, є помилковим.
Стаття 55 Цивільного кодексу України (далі у тексті — ЦК України) визначає, що опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов’язки. Відповідно до ст. 60 цього Кодексу, опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.
Згідно з частин 4 та 5 статті 63 ЦК України, опікун призначається переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов’язки опікуна. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів.
Верховний Суд у постанові від 07.04.2022 року у справі № 712/10043/20 зазначив, що при призначенні опікуна важливі і обов’язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном та підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
У цій же постанові ВС зазначається, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами Цивільного процесуального кодексу України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка.
Згідно зі ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається опікунам осіб, визнаних судом недієздатними.
У конкретних обставинах цієї справи, висновок місцевого суду про те, що конституційний обов’язок оборони незалежності та територіальної цілісності України має перевагу над бажанням заявника бути опікуном матері за обставин існування інших споріднених членів сім’ї не ґрунтується на положеннях законодавства, адже такий обов’язок не є єдиним конституційним обов’язком громадянина України й не має переваг перед іншими конституційними обов’язками. Бажання заявника бути опікуном є однією із визначених законом вимог для призначення особи опікуном. Введення військового стану в країні не зупинило дію актів Цивільного законодавства, що визначають порядок призначення опікуна та наразі не містять заборон або обмежень у контексті правовідносин цієї справи на призначення опікуном недієздатної особи її сина, який є чоловіком призовного віку.
Доказами, наданими суду, відомо, що обидва брати заявника проходять військову службу і не можуть здійснювати догляд та бути опікунами матерії. Цей факт зазначений у поданні органу опіки та піклування.
Батько заявника досяг 70-річчя і, як особа похилого віку, не може виконувати функції опікуна.
Орган опіки та піклування у поданні також вказав, що заявник є родичем першої лінії спорідненості, проживає разом із матір’ю і здійснює над нею опіку. Заявник працевлаштований, отримує стабільний дохід, що дає можливість забезпечити утримання та догляд за матір’ю, яка такого догляду потребує. Має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
Рівненський апеляційний суд виснував, що призначення заявника опікуном своєї недієздатної матері є доцільним, обґрунтованим і таким, що найкраще забезпечить інтереси особи, над якою встановлена опіка, зважаючи на особисті приязні взаємини між опікуном і підопічною.
Зважаючи на наведені вище обставини, апеляційний суд ухвалив скасувати рішення місцевого суду в частині відмови в задоволенні заяви про призначення заявника опікуном матері та задовольнив таку заяву.
Постанова Рівненського апеляційного суду від 24 червня 2025 року у справі № 570/6201/23 (провадження № 22-ц/4815/471/25).
