Можливість реалізації права військовослужбовця бути призначеним опікуном, що в подальшому є / може бути підставою для звільнення з військової служби за сімейними обставинами, безпосередньо залежить від наявності або відсутності інших осіб, які здійснюють або реально можуть здійснювати таку опіку та ін. Законодавство не містить заборони на призначення мобілізованої особи опікуном, проте цей приватно-правовий інструментарій не може використовуватися для уникнення виконання конституційного обов’язку, якщо інтереси недієздатної особи можуть бути забезпечені іншими родичами тощо.
Таких висновків дійшов Верховний Суд у складі об’єднаної палати Касаційного цивільного суду, забезпечуючи єдність судової практики.
У справі, що переглядалася, заявник звернувся до суду з вимогою визнати його рідного дядька недієздатним та призначити його опікуном. Заявник стверджував, що він тривалий час проживав разом із дядьком, доглядав його, забезпечував продуктами й ліками, а інших родичів, які могли б виконувати ці обов’язки, немає. На момент розгляду справи заявник проходив військову службу за призовом під час мобілізації.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, визнав особу недієздатною, проте відмовив у призначенні заявника опікуном, зазначивши, що перебування на військовій службі робить фактичне виконання обов’язків опікуна неможливим. Крім того, суди встановили, що в недієздатної особи є інші близькі родичі, які хоч і не на постійній основі, проте могли б надавати допомогу особі, яка визнана недієздатною. Тимчасово обов’язки опікуна над недієздатним покладено на Орган опіки та піклування.
ОП КЦС ВС залишила касаційну скаргу заявника без задоволення, а оскаржувані судові рішення про відмову в призначенні його опікуном – без змін, зробивши такі правові висновки.
Норми права, які регулюють інститут опіки, свідчать, що визнання фізичної особи недієздатною є винятковим заходом правового характеру, який застосовується з метою захисту самої особи. Інститут опіки покликаний забезпечити повну реалізацію та охорону прав недієздатної фізичної особи шляхом покладення на опікуна обов’язків діяти в інтересах підопічного, забезпечуючи йому належні умови життя, догляд і правове представництво.
Сам факт перебування на військовій службі за мобілізацією не є законодавчою перешкодою для призначення опікуном. До того ж законодавство передбачає механізм реалізації права на опіку при вирішенні питання про призначення опікуном мобілізованого військовослужбовця не шляхом обмеження чи заборони призначення такого військовослужбовця опікуном, а навпаки – шляхом визначення такої підстави для звільнення з військової служби, у тому числі за мобілізацією. Відповідно, законодавство про військову службу, мобілізацію і мобілізаційну підготовку не тільки не забороняє призначати військовослужбовця опікуном, а встановлює наслідки такого призначення – звільнення особи з військової служби, у тому числі й за мобілізацією.
А тому ОП КЦС ВС дійшла висновку, що сам по собі факт проходження військової служби не може розглядатися як безумовна перешкода для призначення особи опікуном, оскільки інше тлумачення призводило б до дискримінації та порушення принципу рівності прав громадян.
У таких справах, з урахуванням якнайкращих інтересів особи, над якою встановлюється опіка, потрібно з’ясовувати наявність інших осіб, які можуть бути опікунами недієздатного, здійснювати оцінку їхньої здатності виконання функцій саме опікуна недієздатної особи, а не відвідувача за необхідністю; досліджувати дійсність намірів військовослужбовця як єдиного кандидата на призначення опікуном недієздатної особи щодо забезпечення її особистих немайнових і майнових прав та інтересів, і враховувати визначені Правилами опіки та піклування критерії, яким має відповідати особа як опікун.
Верховний Суд неодноразово формулював висновки щодо застосування положень ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».
Суд касаційної інстанції наголосив, що закон не вимагає попереднього звільнення зі служби для призначення опікуном. Навпаки, саме таке призначення є передумовою для можливого звільнення.
Водночас ОП КЦС ВС підкреслила, що під час розгляду таких справ суди повинні ретельно з’ясовувати наявність інших осіб, які можуть бути опікунами, та оцінювати їхню здатність виконувати ці функції.
У цій справі суди встановили, що у хворого є інші близькі особи, а тому відмова у призначенні опікуном саме мобілізованого племінника була обґрунтованою.
Постанова ОП КЦС ВС від 22 червня 2026 року у справі № 305/1557/24 (провадження № 61-9539сво25) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/137885288.
