Земельні ділянки в межах прикордонної смуги шириною 30–50 метрів уздовж державного кордону України, які використовуються для забезпечення діяльності Державної прикордонної служби України, зокрема для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд, належать до земель оборони, щодо яких встановлений особливий режим їх використання та які можуть перебувати лише в державній власності, а отже не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності.
Такого висновку дійшла Велика Палата ВС у справі за позовом прокурора в інтересах держави в особі ОВА про визнання недійсним наказу в частині передачі земельних ділянок із державної в комунальну власність, скасування державної реєстрації права комунальної власності та державної реєстрації земельних ділянок.
За обставинами справи Держгеокадастр передав сільській раді в комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності. Прокурор стверджував, що такі земельні ділянки частково розташовані в межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, що свідчить про належність цих земельних ділянок у частині накладення до земель оборони, які можуть перебувати лише в державній власності та не підлягають передачі до комунальної власності, а також щодо яких встановлений спеціальний режим використання.
Суди попередніх інстанцій відмовили в задоволенні позову з огляду на те, що розташування спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги не підтверджує її належності до земель оборони та не впливає на її цільове призначення.
Розглядаючи спір, Велика Палата ВС звернула увагу, що законодавець визначив як правовий режим земельних ділянок у межах прикордонної смуги, так і спеціальний правовий режим земельних ділянок у межах прикордонної смуги шириною 30–50 метрів уздовж лінії державного кордону для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій тощо.
Помістивши відповідні правила про земельні ділянки в межах прикордонної смуги шириною 30–50 метрів уздовж лінії державного кордону в ст. 77 «Землі оборони» ЗК України, встановивши мету виокремлення такої категорії земель – для забезпечення національної безпеки та оборони, дотримання режиму державного кордону, законодавець відніс ці земельні ділянки в межах прикордонної смуги до категорії земель оборони, для яких передбачений особливий режим використання.
Отже, землі прикордонної смуги шириною 30–50 метрів уздовж лінії державного кордону належать до земель оборони і використовуються для забезпечення діяльності ДПС України, зокрема для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд, прикордонних знаків, просік, комунікацій та інших об’єктів. Ці землі мають особливий правовий режим, запроваджений законодавством, і використовуються з обмеженнями, передбаченими для забезпечення національної безпеки та оборони держави на кордоні.
Інші земельні ділянки в межах прикордонної смуги, які не використовуються для розташування прикордонної інженерної інфраструктури та не підлягають обов’язковому відведенню в постійне користування військовим частинам ДПС України, тобто мають інший правовий режим і не належать до земель оборони, можуть перебувати в комунальній та приватній власності.
Таким чином, у цій справі прокурор має довести, яка саме площа земельних ділянок, у яких межах накладається на 50-метрову смугу вздовж кордону. Захистити право без з’ясування повних відомостей про спірні земельні ділянки та їх ідентифікації неможливо.
Постанова ВП ВС від 2 липня 2025 року у справі № 902/122/24 (провадження № 12-15гс25) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/128845054.
