Члени Вищої ради правосуддя взяли участь у круглому столі, присвяченому питанням дисциплінарної відповідальності суддів за істотні порушення матеріального та процесуального права під час ухвалення судових рішень.
Захід, організований Верховним Судом спільно з проєктом Ради Європи «Підтримка судової влади України в умовах війни та післявоєнного періоду», відбувся 8 вересня 2025 року.
Заступниця Голови Вищої ради правосуддя Оксана Кваша наголосила на важливості діалогу щодо вдосконалення та уніфікації практики у сфері дисциплінарної відповідальності суддів. За її словами, потреба в подібних зустрічах зумовлена наявністю у законодавстві значної кількості оціночних понять. Зокрема, положення статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо істотного порушення норм процесуального права потребує чіткого тлумачення та вироблення єдиних підходів. Це дозволить у майбутньому зменшити кількість скасованих Верховним Судом рішень Вищої ради правосуддя та забезпечить стабільність судової практики.
«Уніфікація судової практики та рішень Вищої ради правосуддя у питаннях дисциплінарної відповідальності суддів є одним із головних завдань. Коли ми говоримо про гарантії ефективності системи правосуддя та незалежності суддів, то маємо на увазі насамперед суспільну довіру і повагу до суддів», — підкреслила Оксана Кваша.
Вона зауважила, що необхідно зберігати розумний баланс між незалежністю суддів як гарантією верховенства права та дисциплінарною відповідальністю як проявом підзвітності перед суспільством.
Член Вищої ради правосуддя Олексій Мельник нагадав, що стаття 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначає 24 підстави дисциплінарної відповідальності судді, з яких приблизно третина безпосередньо стосується здійснення правосуддя.
Він зазначив, що ВРП у своїх рішеннях неодноразово наголошувала: помилка судді в тлумаченні чи застосуванні закону або в оцінці фактів і доказів сама по собі не є підставою для дисциплінарної відповідальності. Водночас, якщо рішення ухвалене всупереч очевидним нормам чи усталеній практиці, це може підірвати довіру до правосуддя й стати підставою для притягнення судді до відповідальності.
Як універсальний критерій оцінки таких дій ВРП застосовує норми статті 106, що передбачають наявність умислу чи неналежного ставлення судді до виконання службових обов’язків. Якщо суддя проявив недбалість, це може свідчити про його дисциплінарну відповідальність.
Олексій Мельник наголосив, що скарги, які зводяться лише до незгоди з рішенням суду, коли це рішення вже переглянуте судами вищих інстанцій або його оскарження не передбачене, не стають підставою для відкриття провадження, як і скарги, доводи яких можуть бути перевірені судами вищих інстанцій.
«Завдання дисциплінарної відповідальності — не виправляти юридичні помилки, а запобігати зловживанням і грубим відхиленням від закону, які підривають довіру до судової влади», — підкреслив він.
Вища рада правосуддя напрацювала ключові критерії істотності порушення: не кожне відхилення від норми закону є підставою для санкцій; істотним воно стає тоді, коли негативно впливає на права учасників процесу або призводить до несправедливого результату.
При ухваленні рішень ВРП враховує практику Великої Палати Верховного Суду та власні напрацювання. Таким чином формуються стандарти оцінки дій суддів. Крім того, у своїх рішеннях ВРП посилається на практику Європейського суду з прав людини, адже дисциплінарна відповідальність має бути передбачуваною і не повинна ставити під сумнів незалежність судді.
Особливу увагу приділено гарантіям прав суддів у дисциплінарному провадженні — праву на захист, принципу змагальності та обґрунтованості рішень. Будь-яке послаблення цих гарантій може перетворити дисциплінарний процес на інструмент тиску. Санкції при цьому застосовуються пропорційно тяжкості правопорушення.
Олексій Мельник навів статистику: за неповних два роки у ВРП перебувало 28 500 скарг. Розглянуто 17 000, з яких понад 500 — по суті. До дисциплінарної відповідальності притягнуто 234 судді. Лише 66 із них оскаржили рішення ВРП у Верховному Суді, який скасував 12 рішень. Таким чином, відсоток скасованих рішень становить 0,07%.
«Між позиціями ВРП і ВС немає кардинальних розбіжностей — радше є питання мотивованості рішень. Усі сторони підходять до цього об’єктивно та конструктивно», — зазначив доповідач.
Він підкреслив, що будь-яка інституція, яка наділена значними повноваженнями, водночас несе велику відповідальність. ВРП і ВС спільно працюють над тим, щоб дисциплінарна процедура одночасно захищала суддів від тиску й посилювала довіру суспільства до правосуддя. Незалежність суддів, за його словами, не є їхнім особистим привілеєм, а слугує забезпеченню верховенства права та захисту громадян, які покладаються на суд.
Круглий стіл став важливим кроком до обговорення підходів у сфері дисциплінарної відповідальності суддів та зміцнення суспільної довіри до судової влади.
Від Вищої ради правосуддя участь у заході також взяли Тетяна Бондаренко, Юлія Бокова, Сергій Бурлаков, Олег Кандзюба, Олена Ковбій, Дмитро Лук’янов, Роман Маселко, Микола Мороз, Ольга Попікова, керівники структурних підрозділів секретаріату ВРП – начальник правового управління Артем Брінцов, заступник начальника управління – завідувач відділу нормативно-правової роботи та підготовки проєктів консультативних висновків Олександра Причко, завідувач відділу представництва інтересів ВРП в судах Ольга Белінська.
