Суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Василь Крат взяв участь у роботі круглого столу «Культурна спадщина: збереження історії крізь призму закону», організованого Відділенням Нотаріальної палати України в місті Києві.
У доповіді на тему «Охорона культурної спадщини в ракурсі судової практики» суддя зазначив, що потрібно задуматися про кваліфікацію об’єктів культурної спадщини як публічних речей (res publicae) і що відповідна інформація має вноситися до реєстру речових прав на нерухоме майно.
Доповідач також навів досвід Італії, де існує закон (Codice dei beni culturali e del paesaggi), подібний до Закону України «Про охорону культурної спадщини». На відміну від українського, італійське законодавство відчуження, правочини та загалом будь-які юридичні акти, вчинені з порушенням заборон, встановлених положеннями розд. I Другої частини Закону Італії, або без дотримання визначених ними умов і форм, є нікчемними. Тобто якщо юридичні акти вчинені з порушенням вказаних заборон, то вони є нікчемними. Таким чином, країна створила доволі «сильний» режим охорони своєї культурної спадщини.
В Україні сфера охорони культурної спадщини регулюється нормами різних законів. І в правничій спільноті відбувається дискурс щодо способів захисту в разі незаконного відчуження, зокрема, об’єктів культурної спадщини: чи треба їх у такому разі витребовувати, чи заявляти вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, чи визнавати недійсними договори відчуження та ін. Натомість, на думку Василя Крата, доцільно законодавчо визначити, що відповідні об’єкти не можуть бути в обороті.
«Зрозуміло, що внесення до реєстру всіх об’єктів, які є публічними речами, – титанічна робота. Однак після цього ми перемістимося в зовсім іншу парадигму. Публічні речі знаходяться поза оборотом, і щодо них не можна використовувати ті чи інші цивільно-правові способи захисту, традиційні для нас», – зауважив Василь Крат, додавши, що це важливо як у контексті об’єктів культурної спадщини, так і в контексті інших об’єктів.
Суддя також навів можливу редакцію відповідної норми: «До публічних речей належать речі, що перебувають поза цивільним оборотом і не можуть бути предметом приватноправового володіння або набуття речових прав. Такі речі, зокрема, необхідні для виконання державних чи публічних функцій, забезпечення загальнодоступних потреб суспільства, релігійного культу або інших публічних інтересів. На публічні речі не поширюються положення про захист речових прав, оскільки ніхто не може набувати права власності на них у звичайному цивільному обороті».
Аналізуючи судову практику, доповідач зауважив, що рішень ВС саме щодо культурної спадщини не дуже багато. Так, у постанові КЦС ВС від 2 грудня 2020 року у справі № 734/519/15-ц зроблено висновок про те, що відсутність пам’ятки археології в Державному реєстрі нерухомих пам'яток України не позбавляє її відповідного правового режиму охорони.
Цікавою є справа про дачний будинок В. Мировича (постанова КЦС ВС від 5 жовтня 2022 року у справі № 759/20550/18). Касаційний суд зробив висновок, що, враховуючи належне обґрунтування позивачки наявності інтересу до вказаного об’єкта культурної спадщини (як нащадка стародавнього козацького року), її вимоги щодо відновлення пам’ятки історії місцевого значення шляхом проведення заходів з її відбудови та відтворення первісного вигляду є вимогою про відновлення становища, яке існувало до порушення.
Крім того, Василь Крат навів постанову ВП ВС від 12 березня 2024 року у справі № 927/1206/21. В цій справі зроблено висновок про спосіб захисту права власності держави на земельну ділянку історико-культурного призначення, на якій розташована пам’ятка археології. Суд зазначив, що обраний прокурором спосіб захисту шляхом оскарження рішення (наказу) уповноваженого органу про передачу земельної ділянки в комунальну власність безпосередньо передбачений у п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України та, за встановлених судами конкретних обставин справи, є достатнім і ефективним у спірних правовідносинах, відповідає правовій природі відносин учасників спору.
Суддя також проаналізував постанову ВП ВС від 12 вересня 2023 року у справі № 910/8413/21, яка стосується спору щодо права власності на садибу Терещенків. Суд зробив висновок, що садиба визнається пам’яткою відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини». Набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини», який замінив Закон УРСР «Про охорону і використання пам’яток історії та культури» в регулюванні питань, пов’язаних з пам’ятками історії та культури, не призвело до скасування охоронюваного статусу об’єктів культурної спадщини, зокрема й тих, які мали статус нововиявлених (щойно виявлених).
Окрім цього, Василь Крат звернув увагу на постанову ВП ВС від 12 вересня 2023 року у справі № 910/8413/21 щодо тимчасової заборони приватизації пам’яток культурної спадщини; постанову КЦС ВС від 30 листопада 2022 року у справі № 737/240/20 про обов’язок укласти охоронний договір, а також на постанову Верховного Суду України від 1 червня 2016 року у справі № 3-449гс16 про переважне право купівлі пам'яток.
Презентація Василя Крата – https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezentacii_2025/Prezent_Ohorona_kylt_spad_sud_prakt.pdf.
