Ключові аспекти реалізації Закону України «Про адміністративну процедуру», практика центральних органів виконавчої влади і місцевого самоврядування щодо застосування ЗАП, актуальна судова практика та необхідні кроки для подальшої імплементації ЗАП – ці та інші питання обговорили під час круглого столу «Два роки Закону України "Про адміністративну процедуру": результати впровадження, перша практика та подальші кроки», участь у якому взяли голова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Ігор Дашутін, судді ВС у КАС Володимир Бевзенко, Олеся Радишевська та Михайло Смокович.
Ігор Дашутін подякував за організацію круглого столу та можливість обговорити актуальні аспекти застосування адміністративної процедури. Він наголосив, що такий формат взаємодії є надзвичайно корисним як для органів державної влади всіх рівнів, так і для приватного сектору. На думку очільника КАС ВС, фахова дискусія щодо окреслених питань безпосередньо сприяє вдосконаленню превенції судових спорів.
Олеся Радишевська відзначила, що за результатами координації дій між парламентарями, представниками виконавчої та судової влади, а також громадянського суспільства є спільне розуміння того, що Закон має працювати. Окремо суддя висловила подяку органам місцевого самоврядування за усвідомлення важливості цього нормативно-правового акта.
За словами спікерки, у правовій державі дискусії про те, що виконання цього Закону є рішенням «політичним», не повинні мати місця, адже в Україні діє принцип законності як складова доктринальної концепції верховенства права. Вона нагадала, що нещодавно Венеційська комісія оновила критерії правовладдя. Ознайомившись із ними, можна констатувати, що цей документ здебільшого стосується адміністративної юстиції. Його головне завдання – визначити межі свободи органів публічної адміністрації та надати судам інструменти для контролю, виправлення помилок і спрямування їхньої діяльності.
Доповідачка зазначила, що Верховний Суд комунікує із судами першої та апеляційної інстанцій, суб’єктами владних повноважень і суспільством через правові висновки, сформовані в судових рішеннях. Проте слід пам’ятати, що шлях проходження справи від першої інстанції до касаційної може тривати до 2–3 років. Відповідно, Верховний Суд перебуває ще на етапі формування таких обов’язкових висновків, які стануть дороговказом як для суб’єктів владних повноважень, так і для суддів попередніх інстанцій у частині застосування ЗАП.
«Суддівський корпус – це також люди. Нам потрібно продовжувати конструктивний діалог щодо застосування ЗАП не лише із суддями адміністративної, але й загальної юстиції. Не всі тонкощі застосування адміністративної процедури можуть бути зрозумілими, наприклад, для суддів господарських судів. Наше спільне завдання – стояти на захисті людини та її прав у спілкуванні з величезним адміністративним механізмом і ресурсом», – наголосила спікерка.
Суддя зауважила, що під час заходу було слушно відзначено, що європейським принципам адміністративної процедури вже понад 70 років. Так, в актах Ради Європи, ОБСЄ та ЄС ці принципи розтлумачені не лише як загальні вихідні правові засади діяльності органів публічної адміністрації, але і як суб’єктивне публічне право – право особи на належне адміністрування. Хартія основоположних прав ЄС містить кілька статей, що гарантують його реалізацію у відносинах приватних осіб із публічною адміністрацією. На думку судді, це не лише про дотримання принципу законності національними органами публічної влади, а й про виконання міжнародних зобов’язань у сфері європейської інтеграції, тож діяльність органів публічної влади на всіх рівнях має бути спрямована саме на реалізацію цих прав.
Олеся Радишевська також зазначила, що Національна школа суддів України активно сприяє підвищенню кваліфікацій суддів стосовно особливостей функціонування ЗАП, адже «коли суддя знає право – він його застосовує». Окремим напрямом є вивчення права ЄС та судової практики Суду справедливості ЄС як джерела права в Україні. Судді повинні бути готовими до активного застосування норм наднаціонального і міжнародного права під час розгляду адміністративних справ.
Говорячи про перші результати та подальші кроки щодо впровадження ЗАП, Михайло Смокович пригадав, як проводили перші просвітницькі заходи. «Порівнюючи з тим часом, сьогодні ми спостерігаємо потужний прогрес. Ми бачимо, що суб’єкти владних повноважень поступово починають сприймати норми ЗАП», – сказав спікер.
Адміністративні суди сьогодні, зазначив суддя, є головним інструментом утвердження основоположних прав людини. Свого часу ми мали схожий досвід із доступом до публічної інформації, органи влади демонстрували повний консерватизм, доки судова практика не змусила їх виконувати закон. Головна філософія ЗАП проста: органи влади – це сервіс, а не каральний апарат. Цей Закон – про людське ставлення до громадянина.
На думку доповідача, настав час для наступного рішучого кроку – впровадження обов’язкового досудового порядку вирішення конфліктів. Цей механізм має бути не інструментом тиску, а передумовою для трансформації суб’єктів владних повноважень. Влада повинна навчитися визнавати й самостійно виправляти власні помилки. Кінцева мета – забезпечити громадянам можливість оперативно розв'язувати проблеми із суб’єктами владних повноважень без звернення до суду, що докорінно змінить ставлення громадян до держави.
Володимир Бевзенко під час виступу наголосив, що Закон України «Про адміністративну процедуру» є не просто новим нормативним актом, а загальною рамкою для всієї публічної влади. Цей висновок ґрунтується на ст. 3 Конституції України, згідно з якою діяльність органів влади та місцевого самоврядування має бути спрямована на захист прав і свобод людини.
Оскільки ЗАП регулює публічно-правові відносини, то, відповідно до ст. 125 Конституції України, правову оцінку таким відносинам мають надавати саме адміністративні суди. Це конституційний припис, який обов’язковий для виконання.
За словами спікера, хоча ЗАП прийнятий у 2022 році, засади адміністративної процедури існують в Україні ще з 1996 року. Вони закладені у ст. 19 Основного Закону, яка зобов’язує органи державної влади та місцевого самоврядування діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. До моменту уніфікації в межах ЗАП адміністративна процедура була втілена у численних галузевих законах і підзаконних актах (наприклад, принцип офіційного з’ясування обставин справи суди застосовують уже давно).
Суддя зазначив, що питання про компетенцію судів щодо адміністративної процедури вирішується ст. 125 Конституції України. У цьому контексті він звернув увагу на правові висновки, висловлені, зокрема, у справах № 420/31201/23 та № 910/2546/22.
Володимир Бевзенко також поінформував, що в касаційному провадженні з'являються перші справи, у яких позови обґрунтовані нормами ЗАП:
- справа № 160/10740/25 щодо зміни цільового призначення ділянок місцевою радою (уся аргументація позивача побудована на порушенні процедурних норм ЗАП);
- справа № 240/21813/25 за позовом до Мін’юсту щодо перегляду рішення апеляційного суду, який відмовив у відкритті провадження (КАС ВС чітко вказав: ці відносини є публічно-правовими, а отже, мають оцінюватися в адміністративному судочинстві).
Круглий стіл організував проєкт ЄС «Право-Justice».
