Чоловік звернувся до суду з позовом до колишньої дружини та їхнього сина про стягнення на його користь безпідставно набутих коштів у розмірі 90 400 грн.
За його словами, у 2021 році рішенням суду з нього було стягнуто аліменти на утримання сина в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно на період навчання, але не довше ніж до досягнення ним 23 років.
Чоловік домовився з колишньою дружиною та сином, що призначені аліменти перераховуватиме безпосередньо на їхні особисті банківські рахунки. Такий порядок виплати мав полегшити отримання коштів, уникнути зайвих бюрократичних процедур та забезпечити оперативність виконання обов’язку з утримання сина.
Попри те, що він добровільно виконував рішення суду, колишня дружина ініціювала примусове виконавче провадження – і з нього за цей самий період було стягнуто аліменти в розмірі 198 132 грн. Постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника надійшла до військової частини, де він проходив службу, у 2024 році.
Позивач вважав, що таким чином відповідачі отримали подвійні виплати – як у добровільному порядку, так і в межах примусового виконання судового рішення, що суперечить принципам добросовісності та нормам цивільного законодавства. Тому просив стягнути з них солідарно безпідставно набуті кошти у розмірі 90 400 грн.
Чемеровецький районний суд Хмельницької області відмовив у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі позивач просив скасувати це рішення та задовольнити його позовні вимоги.
Суд встановив, що 90 400 грн чоловік перерахував на користь сина та колишньої дружини протягом 2021-2024 років. Відповідно до платіжних документів, призначення платежів: «переказ на картку».
Апеляційний суд зауважив, що відповідно до статті 1215 Цивільного кодексу України набуте без достатньої правової підстави майно не підлягає поверненню, якщо грошові суми виплачено добровільно, за відсутності рахункової помилки платника та недобросовісності набувача. При цьому обов’язок спростувати презумпцію добросовісності та правильності розрахунків покладається на платника.
Колегія суддів звернула увагу, що чоловік добровільно і свідомо протягом тривалого часу переказував кошти на карткові рахунки сина та колишньої дружини. Доказів того, що ці платежі були результатом рахункової помилки або недобросовісних дій набувачів, він не надав.
«Зважаючи на те, що грошові кошти у розмірі 90 400 грн були набуті відповідачами з 29 серпня 2021 року по 30 квітня 2024 року, за добровільними та усвідомленими діями позивача, як зазначається ним, на виконання його обов`язку щодо утримання сина, тобто не безпідставно та за відсутності достовірних доказів недобросовісного набуття їх відповідачами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для стягнення їх з відповідачів на користь позивача, як безпідставно набутих», – констатував апеляційний суд.
Відтак залишив апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
З постановою апеляційного суду у справі № 687/487/25 можна ознайомитися у ЄДРСР.
