Розірвання шлюбу в Україні можливе у двох основних порядках: через орган державної реєстрації актів цивільного стану або в судовому порядку. Вибір способу залежить насамперед від наявності дітей, взаємної згоди подружжя та конкретних обставин справи. Правову основу становлять Сімейний кодекс України та Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

Найпростішим є розірвання шлюбу через ДРАЦС. Такий порядок можливий, якщо подружжя не має спільних неповнолітніх дітей і обидва згодні на припинення шлюбу. У такому разі подається спільна заява, а державна реєстрація розірвання шлюбу проводиться після спливу одного місяця від дня її подання, якщо заява не була відкликана. Окремо закон передбачає можливість розірвання шлюбу за заявою одного з подружжя, якщо інший визнаний безвісно відсутнім або недієздатним.

Якщо подружжя має спільних неповнолітніх дітей або між сторонами відсутня згода щодо розірвання шлюбу, шлюб припиняється за рішенням суду. При цьому закон розрізняє дві поширені ситуації: коли до суду звертаються обоє з подружжя із спільною заявою та коли позов подає один із подружжя. У разі спільної заяви суд перевіряє, чи відповідає домовленість інтересам подружжя та дітей, а у позовному провадженні з’ясовує фактичні взаємини сторін і постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них або їхніх дітей.

Судовий порядок є актуальним і тоді, коли один із подружжя ухиляється від розірвання шлюбу, не подає заяву до ДРАЦС або між сторонами існує спір не лише щодо припинення шлюбу, а й щодо дітей чи інших сімейних правовідносин. Водночас важливо розуміти, що питання розірвання шлюбу може розглядатися окремо від спорів про визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів чи поділ майна, якщо такі вимоги не об’єднані в одному провадженні. Правила звернення до суду і розгляду таких справ визначаються також Цивільним процесуальним кодексом України.

Окрему практичну увагу слід звернути на підсудність таких справ. Загалом позов про розірвання шлюбу подається за зареєстрованим місцем проживання або перебування відповідача. Разом з тим ЦПК України дозволяє звертатися і за місцем проживання позивача, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти, якщо він не може виїхати до місця проживання відповідача за станом здоров’я чи з інших поважних причин, а також за домовленістю подружжя.

Важливо й те, що розірвання шлюбу не є суто формальною процедурою. Якщо справа розглядається судом, він не лише перевіряє наявність підстав для припинення шлюбу, а й оцінює, чи не суперечитиме таке рішення інтересам дітей. Саме тому судовий розгляд у справах цієї категорії спрямований не просто на юридичне оформлення припинення сімейних відносин, а й на забезпечення балансу прав та інтересів усіх членів сім’ї.

Отже, закон передбачає кілька способів розірвання шлюбу залежно від життєвої ситуації: адміністративний порядок через ДРАЦС — за наявності згоди та відсутності спільних неповнолітніх дітей, і судовий порядок — у всіх інших випадках, коли цього вимагають обставини або наявний спір. Знання цих механізмів дозволяє обрати належний спосіб захисту прав та правильно реалізувати право на припинення шлюбу.