Херсонський апеляційний суд переглянув вирок Херсонського міського суду Херсонської області, яким обвинуваченого визнано винуватим у закінченому замаху на умисне вбивство двох або більше осіб, вчиненому способом, небезпечним для життя багатьох осіб, а також у незаконному поводженні зі зброєю та бойовими припасами.
За вироком суду першої інстанції особу засуджено за ч. 2 ст. 15, пп. 1, 5 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України. Остаточне покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 1 ст. 70 КК України визначено у виді 15 років позбавлення волі.
Судом встановлено, що після конфлікту з потерпілими обвинувачений повернувся до місця їх перебування та кинув у їхній бік дві бойові протипіхотні оборонні осколкові ручні гранати Ф-1. Унаслідок вибухів потерпілим було заподіяно тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості, зокрема одному з них ‒ тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя.
В апеляційній скарзі обвинувачений просив змінити вирок у частині кваліфікації та перекваліфікувати його дії із замаху на умисне вбивство на умисне тяжке тілесне ушкодження за ч. 1 ст. 121 КК України. Він стверджував, що не мав умислу на позбавлення життя потерпілих, а лише хотів їх налякати. Також обвинувачений просив застосувати ст. 75 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням.
Суд апеляційної інстанції звернув увагу, що для встановлення умислу на вбивство необхідно оцінювати всі обставини події: спосіб вчинення злочину, знаряддя, кількість і характер дій, поведінку особи до та після події, а також причини, з яких смерть потерпілих не настала.
Колегія суддів дійшла висновку, що використання двох бойових гранат у місці, де перебувало кілька людей, свідчить про усвідомлення обвинуваченим реальної небезпеки для життя потерпілих та інших осіб. При цьому обвинувачений виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, однак смерть потерпілих не настала з причин, що не залежали від його волі.
Саме ці обставини, на переконання апеляційного суду, підтверджують правильність кваліфікації дій за ч. 2 ст. 15, пп. 1, 5 ч. 2 ст. 115 КК України ‒ як закінченого замаху на умисне вбивство двох або більше осіб, вчиненого способом, небезпечним для життя багатьох осіб.
Доводи про необхідність перекваліфікації дій на ч. 1 ст. 121 КК України суд визнав необґрунтованими. Суд апеляційної інстанції зазначив, що фактичні обставини справи свідчать не лише про заподіяння тілесних ушкоджень, а про спрямованість умислу саме на позбавлення життя кількох осіб.
Окремо апеляційний суд перевірив доводи щодо суворості покарання. Суд виходив із положень ст. 50 та ст. 65 КК України, відповідно до яких покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та запобігання новим кримінальним правопорушенням, а також має відповідати ступеню тяжкості злочину, особі винного та обставинам кримінального провадження.
Суд відхилив і посилання обвинуваченого на ч. 3 ст. 68 КК України. Апеляційний суд урахував правову позицію Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 02.12.2019 року у справі № 664/425/16, відповідно до якої при призначенні покарання за замах на злочин, санкція якого альтернативно передбачає довічне позбавлення волі, правила ч. 3 ст. 68 КК України не застосовуються. У такому разі застосуванню підлягають правила ч. 4 ст. 68 КК України.
За результатами апеляційного розгляду суд дійшов висновку, що вирок є законним, обґрунтованим і вмотивованим, а призначене покарання ‒ справедливим та співмірним характеру вчинених дій.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 26.05.2026 апеляційну скаргу обвинуваченого залишено без задоволення, а вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 09.12.2025 без змін.
Справа №766/10736/23
