Апеляційний суд переглянув вирок жителю Хмельницького району, якого місцевий суд визнав винним у незакінченому замаху на умисне вбивство своєї співмешканки та засудив до 9 років позбавлення волі.
Вирок Деражнянського районного суду Хмельницької області оскаржив захисник обвинуваченого. На його думку, у підзахисного не було умислу на вбивство, тому його дії слід перекваліфікувати: з незакінченого замаху на умисне вбивство (ст. 15 ч. 3, ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України) – на умисне тілесне ушкодження середньої тяжкості (ч. 1 ст. 122 Кримінального кодексу України) та призначити покарання у межах санкції цієї статті.
За результатами апеляційного перегляду провадження колегія суддів дійшла висновку, що у справі достатньо доказів на підтвердження доведеності вини обвинуваченого «поза розумним сумнівом» саме у вчиненні незакінченого замаху на умисне вбивство. Тому залишила апеляційну скаргу захисника без задоволення, а вирок суду – без змін.
Як встановив суд, 5 серпня 2024 року у с. Богданівці Хмельницького району під час словесної суперечки чоловік уламком скла вдарив свою співмешканку в обличчя. Коли вона спробувала втекти, взяв кухонний ніж, наздогнав її неподалік будинку і завдав удар лезом у спину та, погрожуючи вбити, продовжив бити кулаками по обличчю, доки його не зупинили поліцейські, що прибули на виклик.
Апеляційний суд вважає, що твердження захисту про відсутність в обвинуваченого умислу на вбивство повністю спростовуються показаннями потерпілої. За її словами, чоловік був п’яним і під час сварки накинувся на неї спочатку зі склом, потім з ножем. Його погрози вбивством вона сприймала як реальні. Переконана, що врятувалася тільки завдяки поліцейським, які відтягли від неї нападника.
Пояснення потерпілої про обставини події повністю узгоджуються з показаннями свідків: правоохоронця, сусідів, які були очевидцями й викликали поліцію.
Апеляційний суд констатував, що встановлені обставини свідчать про те, що обвинувачений діяв з прямим умислом, спрямованим на позбавлення життя жінки, й не реалізував його до кінця з причин, які від нього не залежали.
З повним текстом ухвали апеляційного суду у справі № 673/1078/24 можна ознайомитися у ЄДРСР.
