Після набрання судового рішення законної сили понад 5 гектарів землі сільськогосподарського призначення, які росіянка успадкувала після смерті матері і не відчужила впродовж року згідно з нормами українського законодавства, будуть виставлені для продажу на земельних торгах.

Рівненський апеляційний суд переглянув рішення суду попередньої інстанції, оскаржене аграрною компанією в частині припинення дії договорів оренди землі та права оренди землі, вказавши в апеляційній скарзі, що конфіскація спірних земельних ділянок не передбачає припинення дії ні договорів оренди землі, ні права оренди, яке виникло на підставі вказаних договорів оренди землі.

Просив скасувати рішення в оскарженій частині й ухвалити нове в цій частині — про відмову у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів відхилила апеляційну скаргу відповідача, зважаючи на такі обставини справи.

Відповідачка — громадянка російської федерації з правом постійного проживання на території України, після смерті матері у порядку спадкування за заповітом набула право власності на чотири земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею понад 5 га.

Відомості про право власності на спірні земельні ділянки внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З цього ж реєстру відомо, що відповідачка уклала з агрофірмами договори оренди землі строком на 7 та 10 років.

Оскільки відповідачка як громадянка іноземної держави, упродовж року після набуття права власності на спірні земельні ділянки сільськогосподарського призначення добровільно їх не відчужила, прокуратура звернулася до суду з позовом про їх конфіскацію за рішенням суду та припинення дії договорів оренди землі.

За наслідками розгляду такого позову суд ухвалив рішення про конфіскацію земельних ділянок, що є підставою для їх продажу на земельних торгах, а також припинення дії договорів оренди землі.

Подібні висновки щодо застосування положень ст. 145 Земельного кодексу України (далі у тексті — ЗК України) містяться у постановах Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 683/22/23 (провадження № 61-14939св23), від 12 березня 2025 року у справі № 568/823/23 (провадження №), від 07 травня 2025 року у справі № 686/196/23 (провадження № 61-15032св24).

Статтею 354 Цивільного кодексу України передбачено, що до особи може бути застосоване позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом.

Частиною 5 статті 84 ЗК України передбачено, що держава може набувати право власності у разі конфіскації земельної ділянки.

Землі сільськогосподарського призначення дійсно є особливо цінною категорією, національним багатством і перебувають під охороною закону.

Тому вони можуть підлягати конфіскації у визначених законом випадках. У цьому саме проявляється публічний інтерес.

Невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений Земельним кодексом України строк є підставою для припинення права власності на земельну ділянку у судовому порядку, а не автоматично.

Таким чином, припинення права власності росіянки на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства шляхом їх конфіскації тягне за собою припинення права оренди цих земельних ділянок.

Як роз’яснено Верховним Судом у його постанові у справі № 181/756/23 (провадження № 61-5391ск25), орендодавцем земельної ділянки не можуть бути іноземці. Оскільки орендодавець є громадянином іншої держави, він не наділений правом на укладання договорів оренди землі сільськогосподарського призначення.

У справі № 568/823/23 (провадження № 61-13216св24) Верховний Суд виходив з того, що додаткові угоди від 08 листопада 2018 року та від 31 грудня 2021 року до договору оренди землі № 412 від 15 жовтня 2008 року, укладені між відповідачкою і ТОВ «Радивилів Агро», порушують публічний порядок, оскільки стосуються землі сільськогосподарського призначення як особливо цінної категорії, що є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону, власником спірної земельної ділянки була громадянка іноземної держави, якій вимогами закону заборонено передавати таку земельну ділянку в оренду, отже апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що ці правочини є нікчемними.

Верховний Суд у постанові від 20 жовтня 2025 року у справі № 559/2900/23 (провадження № 61-12729сво24) наголошує, що застосування конфіскації зумовлює настання, зокрема, таких правових наслідків, як припинення інших (аніж право власності) цивільних прав. Це зумовлено тим, що конфіскація є примусовою підставою припинення права власності на майно. Припинення права власності іноземця на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства шляхом їх конфіскації тягне за собою припинення права оренди цих земельних ділянок.

За таких обставин, апеляційний суд прийшов до висновку, що суд першої інстанції правомірно задоволив позов прокуратури про припинення права власності росіянки на земельні ділянки шляхом їх конфіскації та припинення дії договорів оренди, а тому підстави для його скасування відсутні.

Постанова Рівненського апеляційного суду від 06 серпня 2026 року у справі № 566/231/23 (провадження № 22-ц/4815/1144/26).