Договір оренди земельної ділянки, укладений іноземцем у межах річного строку для її відчуження після отримання у спадщину, не порушує публічний порядок і не є нікчемним. Водночас конфіскація такої земельної ділянки за рішенням суду в разі її невідчуження у строки, встановлені земельним законодавством, є підставою для припинення не лише права власності, а й усіх інших прав, зокрема права оренди.
Таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду, забезпечуючи єдність судової практики.
У справі, що переглядалася, прокурор звернувся до суду в інтересах держави до громадянина іноземної держави та сільськогосподарського товариства. Прокурор зазначив, що іноземець успадкував дві земельні ділянки сільськогосподарського призначення, але протягом року їх не відчужив, як того вимагають ч. 4 ст. 81 та ч. 1 ст. 145 ЗК України. Одну з ділянок він передав в оренду сільськогосподарському товариству.
Прокурор просив припинити право власності іноземця шляхом конфіскації ділянок на користь держави з подальшим продажем на торгах, а також припинити дію договору оренди та право оренди товариства.
Суд першої інстанції задовольнив позов, вказавши, що відповідач, будучи іноземцем, не відчужив земельні ділянки у встановлений строк, тому вони підлягають конфіскації, а договір оренди та право оренди сільськогосподарського товариства — припиненню.
Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог про припинення дії договору оренди землі та права оренди земельної ділянки і відмовив у задоволенні цих вимог прокурора, вважаючи, що іноземець не мав права укладати договір оренди земель сільськогосподарського призначення, тому що не є громадянином України. На думку суду, такий договір порушує публічний порядок і є нікчемним, оскільки стосується земель сільськогосподарського призначення — категорії, що перебуває під особливою охороною держави як складова національного багатства.
Скасовуючи постанову апеляційного суду та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, ОП КЦС ВС зазначила, що договір оренди земельної ділянки, укладений її власником, хоча й іноземцем, право власності якого підтверджується свідоцтвом про право на спадщину, протягом року з моменту набуття права власності в порядку спадкування, не може вважатися таким, що суперечить публічному порядку, а отже не є нікчемним.
Водночас ОП КЦС ВС підкреслила, що землі сільськогосподарського призначення дійсно є особливо цінною категорією, національним багатством і перебувають під особливою охороною закону. Саме тому вони можуть підлягати конфіскації у визначених законом випадках, що і є проявом публічного інтересу.
При цьому невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений ЗК України строк є підставою для припинення права власності на земельну ділянку в судовому порядку, а не автоматично.
Крім того, ОП КЦС ВС зазначила, що застосування конфіскації зумовлює настання таких правових наслідків, як припинення інших (аніж право власності) цивільних прав. Оскільки конфіскація є примусовою підставою припинення права власності на майно і переходу цього права до держави, вона не залежить від волі попереднього власника, а тому всі інші права (речові чи зобов’язальні), пов’язані з конфіскованим майном, повинні припинятися внаслідок припинення права власності.
Таким чином, припинення права власності іноземця на земельну ділянку шляхом її конфіскації тягне за собою припинення і права оренди цієї землі.
Постанова ОП КЦС ВС від 20 жовтня 2025 року у справі № 559/2900/23 (провадження № 61-12729св24) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/131130640.
Із цим та іншими правовими висновками Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua.
