Така норма зазначена в пункті «д» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України (далі у тексті — ЗК України) і саме на неї покликався позивач, звертаючись до орендаря із позовом до суду про розірвання договорів (найму) оренди.
Рівненський апеляційний суд переглянув рішення місцевого суду, оскаржене позивачем, яке апелянт просив скасувати й ухвалити нове — про задоволення позову.
Колегія суддів відмовила позивачеві у задоволенні апеляційної скарги за наступних підстав.
Суду апеляційної інстанції відомо, що між сторонами було укладено Договори оренди землі, які на праві власності належать орендодавцеві, про передачу земельних ділянок в оренду відповідачеві строком на 10 років.
Орендар зобов’язувався впродовж строку дії Договорів за кожен рік користування земельними ділянками вносити орендну плату до 20 числа останнього у звітному році місяці в розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки кожної з земельних ділянок.
У разі несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов’язань, права орендодавця були захищені пунктом 12 укладених між сторонами Договорів оренди, згідно з яким за несвоєчасне внесення орендної плати орендар зобов’язувався сплачувати пеню в розмірі 0,01 % несплаченої суми за кожен день прострочення.
Звертаючись із позовом до суду, орендодавець вказував, що орендар несвоєчасно сплачував орендну плату, вносив її з порушенням строків та сум виплат, визначених Договорами, без врахування індексації та зміни нормативної грошової оцінки земельних ділянок.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції своє рішення мотивував тим, що якщо Договором оренди передбачена сплата орендної плати щорічно, то систематичною може бути визнана несплата протягом 2 і більше років. Якщо оплата орендної плати непередбачена щомісячно, то, відповідно, несплата протягом 2 і більше місяців може бути визнана систематичною. Якщо ж має місце лише затримка виплати орендної плати за наявності поважних причин — це не є підставою для розірвання договору оренди в судовому порядку.
Відомостей про те, що орендар допускав істотні порушення умов Договорів оренди та не здійснював сплату орендної плати матеріали справи не містять.
Відповідач надав суду фінансові документи, які підтверджують орендні виплати за користування землею, які значно перевищують суми, обумовлені в Договорах найму землі.
Як зазначалося вище, позивач, звертаючись із позовом до місцевого суду, покликався на положення пункту «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України, яка вказує, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Для того щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно зі згаданою статтею Кодексу, суд має встановити такі обставини, як «систематичність» та «несплату», зокрема, орендної плати.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23 (провадження № 12-19гс24) звертає увагу на те, що під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика в розумінні поняття «систематичність» у подібних правовідносинах є усталеною (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 277/1186/18-ц, від 29 липня 2020 року у справі № 277/526/18, від 20 серпня 2020 року у справі № 616/292/17, від 08 травня 2024 року у справі № 629/2698/23; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі № 922/367/21, від 04 липня 2023 року у справі № 906/649/22, від 20 лютого 2024 року у справі № 917/586/23, від 02 квітня 2024 року у справі № 922/1165/23 та інші).
Позивач не довів наявність передбачених пунктом «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України підстав для розірвання Договору оренди землі: не встановлено фактів систематичності чи повної несплати орендної плати орендарем.
Оскільки місцевий суд дав належну оцінку доводам позивача щодо несвоєчасного виконання обов’язків відповідача зі сплати орендної плати, що було зумовлене непередбачуваними, форс-мажорними обставинами та не є умисним істотним порушенням Договорів оренди, та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову, поданого до орендаря, про розірвання Договорів найму (оренди), Рівненський апеляційний суд залишив оскаржене рішення суду попередньої інстанції без змін.
Постанова Рівненського апеляційного суду від 29 січня 2026 року у справі № 563/224/25 (провадження № 22-ц/4815/211/26).
