Розмір земельної ділянки, що підлягає переходу в користування співвласників багатоквартирних будинків, повинен визначатися на підставі землевпорядної документації, яка враховує фактичні параметри всіх об’єктів, запланованих для будівництва, їх прибудинкову територію та територію, необхідну для забезпечення обслуговування будинків і потреб його мешканців.
Такий висновок зробив Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду за позовом ОСББ про скасування права постійного користування на земельну ділянку.
За обставинами справи управління МВС у 2004 році отримало дозвіл на будівництво багатоквартирного житлового будинку та право постійного користування земельною ділянкою для будівництва такого будинку. У 2011 році введено в експлуатацію перший блок і створено ОСББ, яке прийняло будинок на баланс. Після ліквідації управління МВС землю передано ГУ Нацполіції. ОСББ намагалося переоформити право постійного користування земельною ділянкою на себе, однак отримало відмову, що й стало підставою для звернення до суду.
Суди першої та другої інстанцій відмовили в задоволенні зазначеного позову.
КГС ВС, залишаючи касаційну скаргу ОСББ без задоволення, а оскаржувані судові рішення – без змін, виходив із того, що з моменту набуття мешканцями будинку права власності на квартири, після введення житлового будинку в експлуатацію та створення ОСББ, у співвласників цього будинку виникло право на оформлення речового права на земельну ділянку в межах території, на якій розташований багатоквартирний будинок, а також належні до нього будівлі та споруди. Ця земельна ділянка є необхідною для належного обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб співвласників, наймачів (орендарів) квартир і нежитлових приміщень.
Оформлення права на землю відбувається шляхом виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, тобто має місце формування нової земельної ділянки під нерухомістю.
Натомість у цій справі спір виник щодо сформованої земельної ділянки, яка виділялася для будівництва не лише житлового будинку позивача (згідно з проєктною документацією будинку першої черги), а й для спорудження ще одного житлового будинку.
Звертаючись із позовом, ОСББ фактично наполягало на набутті ним права на всю спірну земельну ділянку, не враховуючи ні первинного цільового призначення її виділення, ні інтересів майбутніх мешканців будинку, запланованого для будівництва.
Тож КГС ВС констатував, що позивач має право на формування земельної ділянки, проте набуття ним права на земельну ділянку, на якій розташоване майно ОСББ, можливе лише з дотриманням порядку, передбаченого ст. 79-1 ЗК України, з урахуванням прав та інтересів інших землекористувачів. Зазначене і стало підставою для відмови в позові судами першої та другої інстанцій.
Постанова КГС ВС від 5 березня 2025 року у справі № 926/927/24 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/125804590.
