У провадженні Оболонського районного суду міста Києва перебував спір, пов’язаний із оскарженням правомірності правочину – договору дарування частини житлового будинку.

Позивач звернулася до суду з позовом про визнання правочину недійсним.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказала, що її матір за своє життя надала відповідачу у борг грошові кошти на значну суму. Після смерті матері позивач являється єдиною спадкоємицею І черги, яка прийняла спадщину. Іншим рішенням суду у 2020 році з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість за договорами позики, укладеними між матір’ю позивача та відповідачем. Однак, під час примусового виконання вказаного рішення суду з’ясувалося, що у боржника відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення, а у 2019 році боржник на підставі договору дарування здійснив відчуження частини житлового будинку на користь свого сина.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 27 лютого 2025 року позов задоволено частково, визнано недійсним договір дарування 1/2 частини житлового будинку.

Під час розгляду справи Оболонський районний суд міста Києва дійшов висновку, що оспорюваний договір дарування частини будинку вчинений на шкоду позивачці, як кредитору, тобто є фраудаторним. Відчуження відповідачем єдиного належного їй на праві власності нерухомого майна виключає її платоспроможність та тягне неможливість звернення стягнення на це майно під час виконання рішення суду про стягнення з неї боргу на користь позивачки. Оскільки визнання недійсним договору дарування є самостійною підставою для скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги щодо скасування рішення про державну реєстрацію.

Постановою Київського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року залишено без змін рішення Оболонського районного суду міста Києва по справі.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та вказав, що відповідач, як боржник, який відчужив своє єдине нерухоме майно на користь свого сина, знаючи про наявність боргових зобов`язань в сумі понад 30 тис. дол. США, діяла очевидно недобросовісно та зловживала правами, оскільки вчинила оспорюваний договір дарування, який порушує майнові інтереси стягувача і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника.

З такою позицією погодився і Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду, залишивши без змін судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

У постанові від 30 липня 2026 року Касаційний цивільний суд, зокрема, зазначив, що до обставин, які дозволяють кваліфікувати безоплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору зокрема, відноситься: безоплатність договору; момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, дружина чи колишня дружина боржника, чоловік чи колишній чоловік боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа).

Посилання на рішення Оболонського районного суду міста Києва: https://reyestr.court.gov.ua/Review/126058410