Місцевий суд, з яким погодився апеляційний суд, задовольнив заяву приватного виконавця про заміну сторони у виконавчому провадженні (боржника), оскільки магазин і земельну ділянку, на які в судовому порядку звернено стягнення через невиконання умов договорів кредиту й іпотеки, суд згодом поділив між боржником і його дружиною як майно подружжя, по 1/2 частині. При поділі нерухомого майна до дружини разом із правом власності на частину предмета іпотеки перейшли всі права і обов’язки іпотекодавця.
Залишаючи попередні судові рішення без змін, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зробив такі правові висновки.
Процесуальний закон і закон, який регулює підстави, порядок та спосіб виконання судових рішень, не обмежують можливість заміни сторони виконавчого провадження залежно від загальних умов та порядку (стадій) здійснення виконавчого провадження, наприклад у зв'язку з ухваленням державним виконавцем рішення про початок примусового виконання рішення суду на підставі виконавчого документа.
Згідно зі ст. 55 ЦПК України у разі, зокрема, заміни кредитора чи боржника у зобов’язанні суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони на будь-якій стадії цивільного процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов’язкові для нього так само, як вони були обов’язковими для особи, яку він замінив.
Відповідно, заміна сторони його правонаступником можлива також на стадії виконавчого провадження (ст. 442 ЦПК України, ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження»).
Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права й несе всі його обов’язки за іпотечним договором в обсязі та на умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Особливістю цієї справи є те, що первісний боржник не вибуває з виконавчого провадження повністю, тому правонаступництво ґрунтується на частковій зміні суб’єктного складу учасників зобов’язання, коли попередній боржник існує одночасно з новим, але наслідками ухвалення рішення суду про визнання за відповідачкою права власності на 1/2 у майні, що перебуває в іпотеці, є застосування інституту правонаступництва як базового цивілістичного інституту з відповідними правовими наслідками та особливостями виконавчого провадження, передбаченими Законом України «Про виконавче провадження».
Крім того, Верховний Суд зазначив, що однією із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 ЦК України).
Відсутність у чинному законодавстві України норми, яка прямо визначає правові наслідки поділу спільного сумісного майна подружжя для цілей матеріального іпотечного правовідношення та, відповідно, процесуального правовідношення, не має створювати перешкоди для захисту інтересів добросовісного кредитора / іпотекодержателя.
Із постановою Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі № 381/979/15-ц (провадження № 61-16117св20) можна буде ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
