З огляду на публічно поширену інформацію щодо можливого здійснення впливу на суддів, зокрема і під час розгляду справ у Верховному Суді, використання процедур призначення та кар’єрного просування суддів та кандидатів на посади суддів з метою формування їх особистої лояльності, Вища рада правосуддя вважає за необхідне належним чином відреагувати на зазначені відомості з позицій забезпечення незалежності суддів та належного здійснення правосуддя.
10 вересня 2026 року Вища рада правосуддя ухвалила відповідну публічну заяву, в якій висловила позицію щодо неприпустимості будь-якого впливу на суддів та необхідності забезпечення незалежності судової влади й авторитету правосуддя.
Наводимо повний текст публічної заяви Вищої ради правосуддя, затвердженої рішенням ВРП від 10 вересня 2026 року №1884/0/15-26:
ПУБЛІЧНА ЗАЯВА
щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя
Вища рада правосуддя, реалізуючи визначені Конституцією України та Законом України «Про Вищу раду правосуддя» повноваження щодо забезпечення незалежності судової влади та утвердження авторитету правосуддя, вважає за необхідне наголосити на важливості належного реагування на обставини, які можуть становити загрозу незалежності суддів і негативно впливати на авторитет судової влади та довіру суспільства до неї.
Незалежність суддів є однією з основних конституційних гарантій здійснення правосуддя, передумовою забезпечення прав і свобод людини та невід’ємним елементом принципу верховенства права. Вона передбачає свободу судді від будь-якого незаконного впливу, тиску, втручання чи вказівок під час здійснення правосуддя. Незалежність судді є не його особистим привілеєм, а гарантією права кожного на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом.
Водночас незалежність судової влади нерозривно пов’язана з її авторитетом і довірою суспільства. Така довіра формується не лише за результатами здійснення правосуддя, а й завдяки професійній поведінці суддів, їхній неупередженості, доброчесності та дотриманню стандартів суддівської етики.
Незалежна, ефективна й авторитетна судова влада є передумовою утвердження України як правової європейської держави та реалізації її стратегічного прагнення до набуття повноправного членства в Європейському Союзі. Належне функціонування судової системи, дотримання принципу верховенства права та забезпечення гарантій суддівської незалежності мають важливе значення для зміцнення довіри до України як держави, що послідовно реалізує європейські стандарти правосуддя.
Суспільна довіра та повага до судової влади є необхідними умовами ефективного функціонування системи правосуддя, а поведінка суддів є важливим складником такої довіри.
З огляду на зазначене суддя має не лише фактично залишатися незалежним і неупередженим, а й уникати поведінки та взаємовідносин, які можуть створювати обґрунтовані сумніви щодо його нейтральності або породжувати враження залежності від будь-якої особи, органу чи політичної сили.
Відповідно до пункту 1.3 Бангалорських принципів поведінки суддів суддя має не лише виключати будь-які взаємовідносини, що не відповідають статусу та посаді судді, а й діяти таким чином, щоб це було очевидним для стороннього спостерігача. Навіть більше, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо статті 6 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод правосуддя має не лише здійснюватися, а й має бути видно, що воно здійснюється (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії» (заява № 9186/80)).
Особливого значення ці вимоги набувають у випадках можливого впливу на суддів або формування уявлення про можливість такого впливу. Для авторитету правосуддя має значення не лише факт незаконного втручання, а й наявність обставин, які можуть обґрунтовано породжувати сумніви щодо незалежності та безсторонності суду.
Вища рада правосуддя наголошує, що професійна стриманість і розсудливість не можуть бути підставою для бездіяльності у випадках, коли виникає загроза незалежності судової влади або верховенству права. За таких обставин судді та органи суддівського врядування мають використовувати передбачені законом механізми своєчасного реагування та захисту незалежності правосуддя.
Водночас таке реагування має здійснюватися виключно в межах Конституції та законів України, із дотриманням принципів неупередженості, професійної стриманості та поваги до повноважень інших органів державної влади.
Збереження довіри суспільства до судової влади є спільною відповідальністю держави, суддівського корпусу та органів суддівського врядування. Вища рада правосуддя вважає своїм обов’язком своєчасно реагувати на обставини, які можуть піддати сумніву незалежність судової влади, та використовувати для цього передбачені законом механізми.
Предметом цієї публічної заяви є виключно забезпечення незалежності судової влади, недопущення протиправного впливу на суддів, утвердження авторитету правосуддя та збереження довіри суспільства до судової влади.
У загальнодоступних джерелах поширено інформацію про те, що Вищий антикорупційний суд у відкритому режимі розглянув клопотання про застосування запобіжного заходу до колишньої заступниці Керівника Офісу Президента України І. Мудрої. Під час відкритих судових засідань у Вищому антикорупційному суді прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури публічно оголосив матеріали досудового розслідування, серед яких – окремі фрагменти матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій. Зокрема, 24 серпня 2026 року прокурор оприлюднив раніше не публіковані матеріали, якими обґрунтовував ризик можливого впливу на інших осіб.
Інформація, озвучена у відкритому судовому засіданні, набула широкого розголосу в медіа та стала предметом суспільного обговорення.
Вища рада правосуддя наголошує, що ця публічна заява не стосується оцінки обґрунтованості підозри, допустимості чи достовірності доказів, кримінально-правової кваліфікації дій або визнання винуватості будь-яких осіб. Такі питання мають вирішувати виключно компетентні органи та суд у встановленому законом порядку.
Проте публічно озвучені обставини стосуються не лише кримінального провадження, а й функціонування судової влади. Зокрема, вони містять відомості про можливі позапроцесуальні контакти із представниками судової влади та припущення окремих учасників розмов про можливість впливати на результати розгляду судових справ.
Особливе занепокоєння викликають озвучені твердження про можливість впливу на розгляд справ у Верховному Суді.
У медіа, які висвітлювали перебіг відкритого засідання Вищого антикорупційного суду, наведено оприлюднений прокурором фрагмент розмови, у якому в контексті можливого обвинувального вироку Вищого антикорупційного суду було обговорено можливість надалі «працювати з Верховним Судом».
Вища рада правосуддя акцентує, що наведені відомості самі собою не є встановленням факту незаконного впливу на суддів або факту втручання у здійснення правосуддя.
Водночас навіть формування в суспільстві думки про можливість впливати на судові рішення завдає шкоди авторитету правосуддя та довірі суспільства до судової системи.
Для незалежності судової влади небезпечним є не лише фактичне незаконне втручання, а й формування уявлення про можливість такого втручання.
Не менш серйозне занепокоєння викликають публічно озвучені відомості про можливе використання процедур призначення або кар’єрного просування суддів як інструменту формування їхньої особистої лояльності.
Сприйняття процедур призначення, переведення чи кар’єрного просування судді як інструменту формування його особистої залежності або лояльності становить загрозу незалежності судової влади.
Для авторитету правосуддя небезпечним є не лише фактичний вплив на суддю, а й формування у представників інших гілок влади уявлення про можливість сприяння у призначенні судді з метою отримання його майбутньої лояльності.
Такі обставини, незалежно від результатів кримінального провадження, потребують окремої інституційної оцінки з огляду на необхідність забезпечення незалежності суддів, авторитету правосуддя та належної культури доброчесності в суддівському корпусі.
З огляду на загрози, що виникають стосовно незалежності суддів та авторитету правосуддя, особливо в період, коли Україна протистоїть повномаштабній російській агресії та водночас рухається обраним шляхом до європейської інтеграції, проактивна позиція Вищої ради правосуддя є важливою та очікуваною. Такий підхід щодо інституційного реагування повністю відповідає Ризькій декларації «Протистояння загрозам верховенству права», ухваленій Європейською мережею рад правосуддя (ENCJ) у червні 2025 року, у якій наголошено, що ради правосуддя мають постійно пильно стежити за розвитком подій з метою оперативного виявлення будь-яких загроз судовій незалежності та використовувати доступні їм засоби для їх усунення. Орган суддівського врядування зобов’язаний діяти на випередження, не чекаючи настання незворотних наслідків для авторитету правосуддя.
Ураховуючи зазначене,Вища рада правосуддя вважає за необхідне наголосити на такому.
Будь-яке незаконне втручання у здійснення правосуддя є неприпустимим.
Відповідно до статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Гарантії незалежності судді є невід’ємним складником забезпечення права кожної особи на справедливий, незалежний та неупереджений суд. Будь-які спроби вплинути на суддю, його рішення або спосіб здійснення правосуддя, зокрема шляхом тиску, погроз, поширення інформації з метою формування упередженого ставлення до судді чи створення негативного суспільного резонансу навколо розгляду конкретної справи, є неприпустимими.
Забезпечення незалежності суду вимагає утримання від будь-яких дій, які можуть створювати для судді об’єктивно обґрунтоване відчуття тиску або впливу та ставити під сумнів можливість здійснення правосуддя безсторонньо, самостійно й відповідно до вимог закону.
Водночас неприпустимість втручання у здійснення правосуддя поширюється на будь-яких осіб незалежно від їхніх статусу, посади чи характеру взаємовідносин із судом.
Вища рада правосуддя наголошує, що авторитет правосуддя залежить не лише від законності та обґрунтованості судових рішень, а й від суспільного переконання в тому, що такі рішення ухвалюються незалежним та неупередженим судом без будь-яких втручання та впливу.
Втручання в діяльність судових органів є кримінально караним діянням, відповідальність за яке передбачена статтями 344, 3512, 376 Кримінального кодексу України.
Кадрові процедури стосовно суддів не можуть використовуватися як інструмент формування їхньої особистої залежності або лояльності.
Добір, призначення та переведення суддів є процедурами публічно-правового характеру, які здійснюють виключно уповноважені Конституцією та законами України суб’єкти на визначених законом підставах.
Такі процедури не є персональною послугою кандидату або судді.
Згідно з положеннями Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки рішення щодо кар’єрного просування мають ґрунтуватися виключно на об’єктивних критеріях заслуг та кваліфікації (пункт 44).
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гжеда проти Польщі» (заява № 43572/18, пункт 264) зауважив, що судді мають демонструвати лояльність до верховенства права та демократії, а не до носіїв державної влади, для суддів необхідною є дистанція від інших гілок влади, щоб вони могли приймати рішення на основі вимог закону, без страху чи прихильності.
Рішення про призначення чи переведення судді не може створювати для нього особистого зобов’язання перед будь-якою особою, яка брала участь у відповідній процедурі, та не може бути підставою для очікування від судді вдячності, лояльності чи певної поведінки під час здійснення правосуддя.
Неприпустимим є пряме або опосередковане пов’язування кадрових рішень стосовно судді з очікуванням його подальшої лояльності або готовності ухвалювати рішення в інтересах будь-якої особи.
Незалежність судді не може бути предметом домовленостей, політичних, службових чи особистих зобов’язань.
Суддя зобов’язаний своєчасно повідомляти про втручання в його діяльність щодо здійснення правосуддя.
Відповідно до статей 48, 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний повідомляти Вищу раду правосуддя та Генерального прокурора про втручання в його діяльність щодо здійснення правосуддя.
Вища рада правосуддя особливо наголошує на необхідності неухильного дотримання цього обов’язку.
Своєчасне повідомлення про втручання є не формальністю, а одним із передбачених законом механізмів інституційного захисту незалежності судді та судової влади загалом.
У разі реальної спроби незаконного впливу, тиску або втручання у зв’язку зі здійсненням правосуддя суддя має своєчасно повідомити про це Вищу раду правосуддя та Генерального прокурора.
Таке повідомлення дає можливість Вищій раді правосуддя в належний спосіб реалізувати передбачені законом повноваження щодо захисту незалежності суддів, а компетентним правоохоронним органам – надати відповідним обставинам належну правову оцінку.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» неповідомлення суддею Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора про випадок втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, у тому числі про звернення до нього учасників судового процесу чи інших осіб, включаючи осіб, уповноважених на виконання функцій держави, з приводу конкретних справ, що перебувають у провадженні судді, якщо таке звернення здійснено в інший, ніж передбачено процесуальним законодавством спосіб, упродовж п’яти днів після того, як йому стало відомо про такий випадок, може бути підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження.
Вища рада правосуддя акцентує на необхідності не замовчувати відомі суддям випадки незаконного впливу, тиску або втручання в їхню діяльність щодо здійснення правосуддя та своєчасно використовувати передбачений законом механізм повідомлення.
Повідомлення про втручання є не лише законодавчим обов’язком судді, а проявом його професійної відповідальності та готовності захищати незалежність правосуддя.
Згідно з Висновком Консультативної ради європейських суддів (КРЄС) № 21 (2018) до уваги Комітету міністрів Ради Європи про запобігання корупції серед суддів кожний суддя несе особисту відповідальність не лише за свою поведінку, але й за поведінку судової влади в цілому. Толерантність до спроб позапроцесуального спілкування або їх замовчування суперечить стандартам, закріпленим у Висновку № 3 (2002) КРЄС, згідно з яким поведінка суддів у їхній професійній діяльності безпосередньо формує невід’ємну складову суспільної довіри до судів.
Водночас зазначений обов’язок не можна тлумачити розширено. На суддю не може бути покладено відповідальність за висловлювання, наміри чи домовленості третіх осіб, про які йому не було відомо, а також за обставини, які самі собою не свідчать про втручання в його діяльність щодо здійснення правосуддя.
У разі фактичної спроби незаконного впливу на суддю у зв’язку зі здійсненням ним правосуддя таку обставину не можна замовчувати. Суддя має використовувати передбачений законом механізм повідомлення, оскільки своєчасне реагування є одним із ключових способів захисту незалежності суду.
Вища рада правосуддя закликає представників усіх органів державної влади, посадових осіб, політичних діячів та інших осіб утримуватися від будь-яких дій і висловлювань, які можуть поставити під сумнів незалежність судової влади, та поважати виключне право суду здійснювати правосуддя відповідно до Конституції і законів України.
Вища рада правосуддя й надалі вживатиме передбачених Конституцією та законами України заходів для захисту незалежності суддів, запобігання незаконному втручанню у здійснення правосуддя та для зміцнення авторитету судової влади.
