Хмельницький апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції про визнання недійсними двох кредитних договорів, оформлених від імені клієнта банку в системі дистанційного обслуговування «Приват24» з АТ КБ «ПриватБанк». Апеляційну скаргу банку суд залишив без задоволення.
За матеріалами справи, до суду звернувся клієнт АТ КБ «ПриватБанк» з позовом, у якому просив визнати недійсними два кредитні договори на 15 000 грн і 50 000 грн, оформлені від його імені в системі «Приват24», та скасувати нараховану за ними заборгованість.
Позивач пояснив, що 25 червня 2024 року у нього викрали банківські картки та SIM-картку, до якої був прив’язаний фінансовий номер телефону. Отримавши доступ до системи дистанційного банківського обслуговування, від його імені без його відома та волевиявлення сторонні особи уклали кредитні договори, переказали та зняли кредитні кошти.
За цим фактом правоохоронці розпочали досудове розслідування, позивача визнали потерпілим. Утім банк відмовився скасувати заборгованість за кредитом і припинити нарахування відсотків.
Дунаєвецький районний суд Хмельницької області частково задовольнив позов: визнав недійсними обидва кредитні договори, у решті вимог відмовив.
З проханням скасувати рішення місцевого суду та відмовити у позові банк звернувся до апеляційного суду. Також подав клопотання про зупинення провадження у цивільній справі до ухвалення вироку у кримінальному провадженні за фактом обставин, на які посилався позивач: заволодіння його SIM-карткою та банківськими картками й оформлення кредитів від його імені.
Апеляційний суд відмовив у задоволенні такого клопотання, оскільки те, що у кримінальній справі ще не ухвалено судового рішення, не є підставою для відмови у заявленому позові.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність волевиявлення позивача на укладення кредитних договорів. Обставини справи вказують на те, що сторонні особи, заволодівши його сім-карткою з фінансовим номером телефону та банківськими картками, отримали доступ до «Приват24», оформили кредити від його імені й розпорядилися коштами.
Колегія суддів звернула увагу, що банк не підтвердив належними і допустимими доказами того, що клієнт своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Апеляційний суд також відхилив доводи банку про неефективність обраного позивачем способу захисту, позаяк вони не узгоджуються з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові ВС у справі № 545/1750/21.
З повним текстом постанови апеляційного суду у справі № 674/219/25 можна ознайомитися у ЄДРСР.
