Власник коштів звернувся до Новоселицького районного суду Чернівецької області з позовом, у якому просив захистити його право, як споживача послуг, визнати дії банку неправомірними та зобов’язати фінансову установу повернути кошти на його рахунок.

Свою заяву позивач мотивував тим, що восени 2022 року він відкрив в банківській установі рахунок та поповнив його власними коштами в розмірі оспорюваної суми.

Згодом він виявив, що банк, за власної ініціативи, списав їх на свою користь двома частинами – 40 тисяч грн. та 74 тисяч грн з поміткою "автоматичне погашення простроченої заборгованості".

Позивач зауважив, що банк не мав законних підстав для списання коштів в якості погашення боргу, адже суд ще в 2012 році відмовив банку в стягненні заборгованості, яка утворилася за кредитним договором, в зв’язку з пропуском строку позовної давності.

Новоселицький районний суд Чернівецької області задовольнив позовну заяву.

Відповідач не погодився з рішенням суду І інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що сам факт ухвалення рішення про відмову в задоволенні вимог банку про стягнення заборгованості не свідчить про закінчення строку дії договору між сторонами, позивач протягом усього часу користувався кредитними коштами, а банк нараховував відсотки за їх використання, а тому мав законне право списати ці кошти на погашення заборгованості по відсотках за користування кредитом.

Колегія суддів Чернівецького апеляційного суду залишила апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Новоселицький районний суд Чернівецької області – без змін.

Суд у своїй постанові наголосив на тому, що банк, як надавач платіжних послуг, зобов`язаний був отримати згоду клієнта на виконання кожної платіжної операції, якщо інше не передбачено Законом або договором між ними. Інакше дана операція вважаться неакцептованою.

Доказів того, що банк діяв на підставі розпорядження свого клієнта, відповідач не надав, як і не довів у суді, що при підписанні кредитного договору у 2006 році сторони узгоджували право банку здійснювати договірне списання грошових коштів з усіх рахунків позивача в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

За цих обставин, колегія суддів підтвердила правильність висновків суду першої інстанції про безпідставність списання відповідачем коштів із карткового рахунку позивача та зобов’язала банк негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок останнього.