Увечері 17 квітня 2023 року пенсіонер з Хмельниччини отримав кілька повідомлень на його фінансовий номер телефону про списання коштів з карткового рахунку, на який надходить пенсія. Протягом 1 хвилини з картки списали 55 000 гривень чотирма платежами: 5 000 грн; 10 000 грн; 20 000 грн та 20 000 грн. Банк також зняв 570 гривень комісії. Далі надійшло ще три повідомлення про відхилення трьох трансакцій.

Чоловік одразу подзвонив на гарячу лінію АТ «Державний ощадний банк України» й повідомив про заволодіння коштами. Його картку заблокували. Наступного дня у місцевому відділенні він отримав виписку за рахунком, з якої дізнався, що його гроші переказали через UKR KYIV MOBILE BANKING на інший рахунок.

Пенсіонер звернувся до поліції. 20 квітня Шепетівське РУП ГУНП в Хмельницькій області зареєструвало кримінальне провадження за частиною 4 статті 185 КК України. Досудове розслідування триває.

Позаяк банк відмовився повертати безпідставно списані з його рахунку гроші, клієнт пішов за захистом до суду – подав позов з проханням стягнути з АТ «Ощадбанк» на його користь 55 000 гривень, що були переказані на чужий рахунок, а також комісію за помилкові платежі, пеню, інфляційні втрати та 3% річних за користування чужими коштами.

Білогірський районний суд Хмельницької області позов задовольнив частково: стягнув з АТ «Державний ощадний банк України» на його користь 55 000 грн.

Банк подав апеляційну скаргу – просив скасувати рішення місцевого суду та відмовити у позові. Зазначив, що за постановою Правління НБУ № 164 від 29.07.2022 «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів», емітент (банк) несе ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій до моменту повідомлення ним про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації. Апелянт указав, що клієнт повідомив банк про проведення платіжних операцій після їх здійснення і доказів, що операції були після повідомлення банку, немає.

На його переконання, банк не може нести відповідальність за операції у системі «Ощад 24/7», які можливі лише з використанням облікових записів позивача, відомих лише йому. Суд не взяв до уваги докази проведення платіжної операції з правильним введенням логіна і пароля, відомого виключно власнику рахунка. Уважає, що АТ «Ощадбанк» є неналежним відповідачем у цій справі: позивач мав би звернутися з позовом до отримувача коштів.

Колегія суддів апеляційного суду констатувала законність рішення суду першої інстанції. Зауважила, що за постановою Правління НБУ № 164, відповідальність емітента платіжного засобу презюмується, якщо не доведено протилежне. Власник рахунку не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, а таких доказів банк не надав.

Факт звернення до банку щодо незаконних платіжних операцій та до правоохоронних органів щодо шахрайських дій свідчать про те, що у позивача дійсно не було волі на вчинення цих банківських операцій, вважає суд.

«Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, суд виходить з того, що за відсутності належних і допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними», – йдеться у постанові Хмельницького апеляційного суду.

За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів залишила рішення місцевого суду без змін та відхилила апеляційну скаргу банку.

З постановою апеляційного суду у справі № 669/9/24 можна ознайомитися у ЄДРСР.