Місцевий суд частково задовольнив заяву про забезпечення позову до пред’явлення позову до суду, в якій заявник послався на те, що має намір звернутися до суду з позовом про звільнення від арешту належного йому автомобіля, який безпідставно та незаконно у нього вилучений і затриманий.
Апеляційний суд частково скасував ухвалу районного суду та відмовив у задоволенні заяви в частині:
- заборони до вирішення позову по суті приватному виконавцю, будь-яким іншим особам вчиняти з автомобілем, який зберігається на штрафмайданчику, будь-які дії;
- заборони керівнику батальйону поліції, а також працівникам підприємства, які охороняють транспортний засіб на майданчику, вчиняти будь-які дії щодо автомобіля, включаючи його видачу приватному виконавцю та директору юридичної особи.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, залишаючи без змін постанову апеляційного суду, навів таке обґрунтування.
Згідно із п. 5 ч. 1 та ч. 3 ст. 150 ЦПК України позов може бути забезпечено зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття таких заходів призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об’єктивний характер.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів.
Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.
Постановами про арешт майна боржника та про його розшук приватним виконавцем при примусовому виконанні виконавчого напису нотаріуса накладено арешт на транспортний засіб заявника та оголошено його в розшук.
Інспектор поліції здійснив огляд та тимчасове затримання автомобіля заявника шляхом доставлення для зберігання на спеціальний майданчик. Огляд та тимчасове затримання ТЗ здійснено на підставі ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження».
Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що заборона приватному виконавцеві, керівникові батальйону поліції та працівникам підприємства, які здійснюють охорону вилученого ТЗ на спецмайданчику, вчиняти будь-які дії щодо спірного автомобіля призведе до зупинення виконання виконавчого напису нотаріуса, що є недопустимим.
Отже, обраний заявником спосіб забезпечення позову не відповідає його меті та завданням цивільного судочинства.
Постанова Верховного Суду від 1 жовтня 2020 року у справі № 524/188/18 (провадження № 61-38051св18) – http://reyestr.court.gov.ua/Review/92065787.
