28 жовтня 2024 року колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду розглянуто кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого К. на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 03 січня 2024 року.
Зазначеним вироком обвинуваченого визнано винним у кримінальних правопорушеннях:
в участі у терористичній організації (призначено покарання у виді 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, належного на праві власності);
в участі у складі непередбаченого законами України воєнізованого формування (призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, належного на праві власності);
у жорстокому поводженні з цивільним населенням, вчиненим групою осіб та порушенні законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (призначено покарання у виді 12 років позбавлення волі).
За сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання обвинуваченому призначено у виді 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, належного на праві власності.
За сукупністю вироків, до покарання, призначеного обвинуваченому за даним вироком, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Червоногвардійського районного суду міста Макіївки Донецької області від 24 січня 2013 року та остаточно призначено до відбуття покарання у виді 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, належного на праві власності.
Цим вироком обвинуваченого визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 149 Кримінального кодексу України, та виправдано у зв`язку з недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад цього кримінального правопорушення.
Стягнуто з обвинуваченого на користь потерпілих моральну шкоду, заподіяну кримінальним правопорушенням.
Відповідно до вироку обвинувачений К., будучи громадянином України, перебуваючи 21 серпня 2014 року в місті Донецьк, добровільно вступив до лав терористичної організації «ДНР», в тому числі до непередбаченого законами України воєнізованого формування «МДБ ДНР» та з серпня 2014 року був призначений на посаду «контролера відділення охорони Центру спеціальних операцій «МДБ ДНР»». Завдяки чому, у подальшому, з жовтня 2014 року, обвинувачений був призначений на посаду начальника в`язниці терористичної організації «ДНР» ІТТ «Ізоляція», та обіймав цю посаду до лютого 2018 року.
Сприяючи веденню агресивної війни проти України, виконуючи обов`язки начальника ІТТ «Ізоляція», незаконно утримував проукраїнськи налаштованих громадян, які потрапляли у полон до учасників «ДНР» і «МДБ ДНР», застосовуючи та погрожуючи застосувати фізичне та психологічне насильство задля отримання від них інформації та забезпечення подальшої діяльності «ДНР» і «МДБ ДНР», організації незаконного утримання полонених військовослужбовців Збройних Сил України та правоохоронних органів, використовуючи при цьому заходи фізичного та психологічного впливу.
Обвинувачений, будучи начальником «ІТТ «Ізоляція» віддавав накази щодо конвоювання та охорони осіб, незаконно позбавлених волі, а також їх незаконного залучення до виконання примусових робіт.
За результатом апеляційного розгляду апеляційну скаргу захисника обвинуваченого залишено без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 03 січня 2024 року – без змін.
