23 листопада 2020 року за ініціативи Вищої ради правосуддя відбулося перше фахове обговорення в межах національної дискусії «Доступ до правосуддя: реалії та перспективи».
У заході взяли участь Голова ВРП Андрій Овсієнко, заступник Голови Верховного Суду, голова КГС ВС Богдан Львов, Голова Національної асоціації адвокатів України Лідія Ізовітова, Голова Ради суддів України Богдан Моніч, заступник Голови Державної судової адміністрації України Сергій Чорнуцький, Голова правління Асоціації розвитку суддівського самоврядування України Дмитро Бездоля, головний міжнародний експерт з питань судової реформи проєкту ЄС «Право-Justice» Анна Адамська-Галлант і майже 50 представників суддівської та адвокатської спільноти долучилися у форматі відеоконференції.
Метою зустрічі стало обговорення законодавчих ініціатив щодо реформування судової системи, зокрема законопроєкту № 3711 «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності Верховного Суду та органів суддівського врядування», альтернативних до нього законопроєктів № 3711-1, № 3711-2 та законопроєкту щодо внесення змін до норм, які стосуються питань судоустрою і статусу суддів, підготовленого Міністерством юстиції України.
У ході виступу заступник Голови Верховного Суду, голова КГС ВС Богдан Львов подякував організаторам за ініціативу щодо проведення дискусії та за запрошення. Проте він зауважив, що в нинішні часи найбільша небезпека полягає в тому, що ми ризикуємо залишити цю тему на стадії безкінечних обговорень. Тобто коли рішення не приймається, а кожне наступне обговорення змінюється більш актуальним обговоренням, ніж попереднє.
Щодо порушеної проблематики, то, на переконання Богдана Львова, позиція Верховного Суду залишається послідовною: «Ми підтримуємо висновок Європейської комісії «За демократію через право» (Венеційської комісії) щодо законопроєкту № 3711 з метою розмежування вкрай актуальних питань, вирішити які необхідно для відновлення нормальної роботи судової системи загалом через заповнення вакантних посад новими кадрами, тобто мається на увазі формування ВККС. Вважаємо, що це питання потребує якнайшвидшого розв’язання. Також необхідно невідкладно вирішити питання, яке дісталося нам у так звану спадщину – це існування Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів, які продовжують існувати до цього часу, і процедура ліквідації яких не буде завершена доти, доки не буде працевлаштований останній суддя із цих судів».
Також актуальним питанням очільник КГС ВС назвав вимоги до кандидатів на посаду судді, оскільки наразі суддів очікують понад дві тисячі вакантних місць і ця кількість постійно збільшується. Тому Богдан Львов висловив пропозицію на законодавчому рівні шукати можливості для прискорення їх заповнення. Він наголосив, що це не є вимогою суто суддівського корпусу, це умова для забезпечення якості розгляду судових справ. Адже ми вже маємо безліч процедур, спрямованих на очищення судової влади, на запровадження певного контролю за професійними суддями, на перегляд їхньої діяльності – все це залишається актуальним, буде запроваджуватися, вдосконалюватися і працювати надалі. Проте якщо в обласному апеляційному суді із 94 вакансій суддів заповнено лише 16, то йдеться про неукомплектованість суду у 87 %. Тому, мабуть, все ж таки більш актуальним завданням є не чергова додаткова перевірка 16 суддів, які залишилися, а заповнення 87 % вакантних посад. Адже це безпосередньо ті умови, які забезпечують доступ громадян до правосуддя, якість судових рішень, впливають на загальний стан судової системи.
Висловлюючись щодо залучення міжнародних експертів до формування органів правосуддя, Богдан Львов нагадав історію виникнення цього питання. Зокрема, він зазначив, що якщо взяти за приклад Боснію, Герцеговину та держави колишньої Югославії, то потрібно розуміти, що вони отримали спадщину це в спадщину від війни і що це народи, які воювали між собою. Тому їм було важко повірити, що суд нібито іншої держави розсудить справедливо. Тоді в них і виникло питання про участь у різних комбінаціях міжнародних суддів і національний законодавець визначив, що це є прийнятним для держави. Україна зараз не перебуває у такому критичному стані, що не може визначитися самостійно. «Особисто я не буду проти міжнародних експертів, якщо буду впевнений у їх фаховості, якщо їм, як і суддям, можна буде заявити відвід або перевірити їх кваліфікацію. У цьому немає нічого поганого. Йдеться лише про персоналії, які мають певний авторитет, який сприяє довірі до прийнятих ними рішень. Моє спілкування з колегами з різних країн свідчить про те, що міжнародні фахівці завжди зможуть порозумітися між собою, адже принципи застосування права у всьому світі однакові. Проблеми виникають лише тоді, коли відсутні прозорі процедури прийняття рішень, адже незрозуміло, як, хто та чому прийняв саме такі. А коли щось незрозуміло, тоді й виникають проблеми». Водночас Богдан Львов зауважив, що йому дивно, чому в нашій країні з кількістю населення понад 30 млн ми не можемо знайти 5–8 власних достойних експертів серед співвітчизників. Тим більше, що питання моралі в Україні завжди було на досить високому рівні. Тому спікер закликав ґрунтовно підходити до цього.
