Суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Олександр Марчук взяв участь як спікер у правовому практикумі, організованому юридичним порталом «Ratio Decidendi», та ознайомив учасників заходу з актуальною судовою практикою ВС у справах про ДТП.
Спікер зауважив, що специфіка кримінальних проваджень у зв’язку з порушенням Правил дорожнього руху (ПДР) пов’язана з диспозицією ст. 286 КК України, яка сформульована законодавцем як бланкетна, тому для встановлення ознак об’єктивної сторони складу злочину потрібно аналізувати ті нормативно-правові акти, які унормовують правила безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортних засобів для з’ясування конкретних порушень. При цьому слід враховувати, що злочин, передбачений ст. 286 КК України, є злочином із матеріальним складом і що обов’язковою його ознакою об’єктивної сторони, яка характеризує вчинення діяння, дії чи бездіяльності, є не будь-які порушення, допущені учасником ДТП, а лише ті з них, що породжують суспільно-небезпечні наслідки, про які йдеться у частинах 1–3 ст. 286 КК України. Тобто тільки ті порушення ПДР, які є причиною настання цих наслідків, а отже перебувають із ними у причинному зв’язку.
Аналізуючи судову практику ККС ВС, суддя навів правовий висновок, яким встановлено, що для кваліфікації дій особи за нормою ст. 286 КК України судам слід виходити не лише з висновків експертів, які визначають наявність причинного зв’язку між порушенням водієм ПДР та наслідками, що настали, а й із сукупності всіх обставин, що належать до предмета доказування з огляду на особливості складу злочину, передбаченого зазначеною статтею. Зокрема, оцінюванню підлягає наявність у водія технічної спроможності уникнути наслідків злочину та, відповідно, джерела створення аварійної ситуації.
Порушення Правил дорожнього руху пішоходом не виключає кримінальної відповідальність водія транспортного засобу, який порушив ці Правила, маючи технічну можливість уникнути ДТП, та спричинив пішоходу тяжкі тілесні ушкодження. Суспільно-небезпечний наслідок у вигляді заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, який був породжений конкретними діями потерпілого щодо порушення ПДР, містить обов’язкові ознаки об’єктивної сторони складу злочину в діях водія, отже, спричиняє кримінальну відповідальність згідно з ч. 2 ст. 286 КК України.
Правила дорожнього руху і Закон України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Тому порушення водієм ПДР під час маневру на закритій території складського приміщення без попередньої перевірки ним безпеки руху і відсутності перешкод на шляху, а також безпеки інших учасників руху, внаслідок чого заподіяно тяжких тілесних ушкоджень особі, що перебувала на території складу, є підставою для притягнення водія до кримінальної відповідальності.
Окремо доповідач звернув увагу учасників правового практикуму на експертні дослідження у кримінальних провадженнях щодо ДТП та їх роль у рішенні суду.
«Мова йде про те, що це важливі докази, на яких в подальшому можуть ґрунтуватися висновки суду. І, відповідно, приймаючи один висновок експерта й відхиляючи інший, суд зобов’язаний навести переконливі аргументи, спираючись на ті факти, які були встановлені на підставі всебічного дослідження доказів, наданих сторонами», – зауважив суддя ККС ВС.
Розкриваючи питання про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, спричиненим унаслідок порушення ПДР, спікер навів правовий висновок Великої Палати ВС. У ньому, зокрема, йдеться про те, що положення ч. 1 ст. 128 КПК України щодо можливості пред’явлення цивільного позову в кримінальному провадженні до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за завдану шкоду, треба розуміти як можливість пред’явлення зазначеного позову до будь-якої особи (фізичної чи юридичної), яка за законом виконує обов’язок з відшкодування завданої шкоди.
При цьому обов’язок з відшкодування шкоди, завданої особою, відповідальність якої застрахована за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, виникає лише в тому випадку, коли у страховика немає підстав для здійснення страхового відшкодування або коли розмір страхової завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
У ході правового практикуму суддя ККС ВС також навів актуальні статистичні дані за 2020 рік та повідомив, що загалом у судах минулого року перебувало майже 11 тис. кримінальних проваджень щодо порушення Правил дорожнього руху, 5 тис. із цих справ суди розглянули.
