Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів Касаційного адміністративного суду розглянув справу щодо застосування до платників податків санкцій за неподання звіту про контрольовані операції, переглянувши в касаційному порядку рішення судів попередніх інстанцій у справі за позовом ТОВ «Пластікс-Україна», яке оскаржило податкове повідомлення-рішення, прийняте Офісом великих платників податків Державної податкової служби через неподання позивачем звіту про контрольовані операції за господарськими операціями із резидентом Швейцарської Конфедерації у 2015 році.
Позивач не заперечував фактів проведення господарських операцій із резидентом Швейцарської Конфедерації, а також неподання звіту за контрольованими операціями в порядку, встановленому ст. 39 ПК України. Утім, він вважає протиправним оскаржуване податкове повідомлення-рішення у зв’язку з незаконністю включення Швейцарської Конфедерації до переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим ст. 39 ПК України відповідно до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 1042-р «Про затвердження переліку держав (територій), у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні» та від 14 травня 2015 року № 499-р «Про затвердження переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України».
Судова палата розглянула справу за клопотанням скаржника, який просив відступити від правових позицій Верховного Суду, висловлених у справах за подібними правовідносинами з огляду на те, що попри втрату чинності згаданими розпорядженнями КМ України вони продовжують поширювати свою юридичну силу на правовідносини, які виникли у період їх дії, незважаючи на очевидну невідповідність положенням ст. 39 ПК України.
Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відступлення від раніше сформульованих правових позицій Верховного Суду, висловлених у справах за подібними правовідносинами, з огляду на таке.
У ході розгляду справи встановлено, що на період із 9 лютого 2015 року по 10 вересня 2015 року позивач здійснив митне оформлення товару, отриманого від компанії-нерезидента (Швейцарська Конфедерація), що є стороною зовнішньоекономічних контрактів, відповідно до яких здійснено контрольовані операції на суму понад 5 млн грн (без урахування податку на додану вартість), при цьому річний дохід позивача від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, в цілому за звітний період перевищив 50 млн грн (за вирахуванням непрямих податків), що відповідає критеріям, установленим підпунктами 39.2.1.1–39.2.1.3 і 39.2.1.5 підпункту 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПК України.
На момент виникнення спірних правовідносин зазначені розпорядження КМУ в частині включення до відповідних переліків Швейцарської Конфедерації не були скасовані чи визнані нечинними в судовому порядку, у зв’язку з чим не існувало правових підстав для неврахування контролюючими органами положень цих розпоряджень, про що обґрунтовано зазначили суди першої та апеляційної інстанцій.
Таким чином, суд вважає, що виключення відповідної країни з Переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПК України, після здійснення платником податку протягом періоду контрольованих операцій не є підставою для звільнення такого платника податку від обов’язку подати звіт про такі контрольовані операції, здійснені в період, коли така країна перебувала у відповідному Переліку, оскільки цей обов’язок виник у платника податку у зв’язку із вчиненням у звітному періоді зазначених контрольованих операцій, які не перестають вважатися такими з настанням вказаної обставини, і мав бути виконаний за закінченням відповідного звітного року.
Постанова Верховного Суду від 22 лютого 2021 року у справі № 826/12668/17 (адміністративне провадження № К/9901/27502/19).
