Інтерв'ю члена ВРП Лариси Швецової газеті "Закон і Бізнес"
Наскільки реальними виявилися перспективи впровадження глобальних планів щодо Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи? Чи забезпечені суди на матеріально-технічному рівні для того, щоб взагалі мріяти про впровадження ЄСІТС найближчим часом? З огляду на те, що парламент схвалив закон, який покликаний уможливити поетапне впровадження цієї системи, «ЗіБ» звернувся із цими питаннями до члена Вищої ради правосуддя, голови постійної комісії ВРП з питань ЄСІТС Лариси ШВЕЦОВОЇ.
«В Україні зараз можна впровадити лише 4 модулі ЄСІТС»
— Після судової реформи зразка 2016 року, влада заявила про амбітний план — зробити за 2 роки те, на що іншим країнам, наприклад, Прибалтики, знадобилося 15 років. Мова про створення ЄСІТС. Спроба 2019 року — провалилася, але пандемія максимально актуалізувала це питання. Торік у Державній судовій адміністрації говорили, що систему можна запустити до кінця 2020-го. За вашою оцінкою, на якому зараз етапі запуск ЕСІТС? Що готово на 100%, а що заважає?
— Дійсно, впровадження ЄСІТС є дуже амбітним планом. Такого масштабного проєкту немає в жодній країні світу. Якщо ми візьмемо для порівняння країни Прибалтики, то у них існує «Електронний суд», можливе подання документів в електронному вигляді, сплата судового збору, ознайомлення з матеріалами справи. У Литві вся інформація про кожну справу (процесуальні документи сторін, дані учасників процесу, інформація про процесуальні дії та факти, процесуальні документи судів, аудіозаписи) зберігається в централізованій інформаційній системі всіх судів, що називається LITEKO. Система запущена в 2004 році і з тих пір підтримується та постійно оновлюється Національною судовою адміністрацією.
Хочу нагадати, що згідно зі статтею 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» до повноважень Ради належить затвердження Положення про ЄСІТС. У березні 2019 року впровадження ЄСІТС не відбулося, оскільки рішенням Ради проєкт Положення повернуто ДСА України на доопрацювання та запропоновано ДСА України відкликати оголошення про створення та забезпечення функціонування ЄСІТС. Тобто проєкт Положення, який був запропонований для затвердження ВРП у 2019 році, містив інформацію про 18 модулів (підсистем), зокрема: Підсистема «Єдиний державний реєстр судових рішень», підсистема «Єдиний державний реєстр виконавчих документів», Підсистема електронного документообігу, Підсистема автоматизованого розподілу справ, Підсистема «Веб-портал судової влади України», Модуль фіксування засідань технічними засобами, Модуль ведіотрансляції засідань, Підсистема управління персоналом та фінансово-господарською діяльністю, Підсистема «Суддівське досьє», Підсистема «Електронний архів», Підсистема «Судова практика», Підсистема аналітики, статистики, планування, звітності, Підсистема «Відкриті набори даних», Підсистема «Автоматизована взаємодія з іншими автоматизованими системами», Контакт-центр органів судової влади та служба технічної підтримки користувачів ЄСІТС.
Деякі модулі в судах вже працюють тривалий час, наприклад: Діловодство, сайт «Судова влада», «Єдиний державний реєстр судових рішень», система «Кадри» та «Фінанси». Електронне діловодство в судах існує з 2010 року, це система «Д3». Із впровадженням ЄСІТС, як зазначала ДСАУ, електронне діловодство необхідно змінити. Таким чином цей модуль (підсистема) — у розробці ДСАУ. Наступний модуль, який повинні впровадити ДСАУ, це електронні кабінети судді, сторін у справі, адвоката і прокурора та інших юридичних осіб, які братимуть участь у справі. Підсистема відеоконференцзв’язку забезпечить дистанційну участь у судовому засіданні в режими відеконференції поза межами приміщення суду. Електронний суд дасть можливість користувачам створювати та надсилати до суду, інших органів документи, отримувати інформацію про стан розгляду справ та судові виклики і повідомлення.
Наразі ДСАУ надала проект Положення про ЄСІТС, у якому йдеться про 4 модулі. Перший – це електронний кабінет, другий – електронний суд, тобто обмін документами між судами, а також між сторонами у справі, третій – відеоконференцзв’язок; четвертий — підсистема електронного документообігу. Таким чином, на думку ДСАУ, яка відповідає за технічні питання впровадження ЄСІТС, сьогодні можливо впровадити в Україні лише ці 4 модулі. Положення, відповідно до ст.3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», повинно бути затверджено ВРП. А ст.15 закону «Про судоустрій і статус суддів» містить норму, за якою ВРП затверджує вказане положення лише після отримання відповідного погодження проекту від Ради суддів України. ДСАУ направила його до РСУ. Крім 4 модулів, які зазначені в положенні про ЄСІТС, інші будуть впровадженні після їх належного технічного забезпечення та тестування.
— Парламент схвалив за основу і в цілому законопроект №3985, який дозволить саме поетапне або помодульне впровадження системи. На вашу думку, це, дійсно кращий варіант, ніж чекати повноцінного запуску? Адже доведеться внести чимало змін до процесуальних кодексів?
— Сьогодні говорити про повноцінний запуск системи неможливо. Повномасштабний запуск Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи — питання не одного року. Як я вже зазначила, положення про ЄСІТС, яке було надано ВРП у лютому 2019 року для затвердження, містило 18 модулів. А з інформації, яка надана ДСАУ ВРП, а також робочій групі з питань цифровізації правосуддя, а також суміжних правових інститутів, було зазначено саме про готовність 4 модулів (підсистем).
На базі ВРП створена постійно діюча комісія щодо впровадження ЄСІТС, а також на базі профільного Комітету Верховної Ради створена робоча група з питань цифровізації правосуддя, а також суміжних правових інститутів, яка також опікується питаннями впровадження ЄСІТС. І саме народними депутатами, які входять до складу вказаної робочої групи, було розроблено законопроект №3985. Ми надали свої зауваження до цього документу, які були враховані.
Ми розуміємо, що законопроєкт № 3985 дасть можливість впровадити онлайн-комунікації між судом та сторонами, забезпечить повідомлення сторін про розгляд справ в електронному кабінеті, надасть можливість дистанційного доступу сторін до матеріалів справи.
— Водночас експерти ГНЕУ стверджують, що цей проект ставить віз попереду коня. Вони вважають, що спочатку потрібно внести зміни до матеріальних норм, а потім уже братися за процес. Як ви ставитеся до такого «латання» кодексів? Чи не буде створено ще більше проблем для суддів, ніж зараз, коли вони послуговуються тільки однією підсистемою «е-суду»?
Запровадження ЄСІТС — це був амбітний план. У 2016 році внесли зміни до процесуальних кодексів та визначали, що справи будуть розглядатися із застосуванням ЄСІТС. Та, як відомо, наприкінці лютого 2019 року нами було прийнято рішення, яким ми відмовили у схваленні відповідного положення щодо впровадження ЄСІТС, оскільки, на думку ВРП, його норми не відповідали вимогам закону. Тобто, не було технічного підгрунтя та технічної готовності судів до впровадження ЄСІТС.
На сьогодні, як я зазначала, готові лише 4 модулі, вони працюють у тестовому режимі. І для того, щоб впровадити ЄСІТС поетапно, саме у обсязі 4 модулів, ВРУ запропонувала внести зміни до процесуальних кодексів для надання можливості застосовувати положення про ЄСІТС лише після того, як буде прийнятий вказаний законопроект. Це на сьогодні єдиний варіант запровадження ЄСІТС — у форматі 4 модулів, шляхом внесення змін до процесуальних кодексів і прийняття інших законодавчих змін.
Наприклад, вказана робоча група розробила та депутатами було зареєстровано законопроект, який передбачає визначення офіційних електронних адрес для юридичних осіб. Це дасть змогу своєчасно повідомляти сторони про час і місце розгляду справи, не направляючи судові повістки і не витрачаючи додаткові кошти.
Дійсно ГНЕУ акцентувало увагу на необхідності попереднього вивчення та обговорення з різними фахівцями механізму запровадження у процесуальних кодексах норм щодо поетапного впровадження ЄСІТС. Проект Положення про ЄСІТС був направлений в суди всіх юрисдикцій і отримані зауваження та коментарі були враховані ДСА.
«Останній раз техніка, а саме комп’ютери, надавалися судам лише в 2017 році»
— Крім правового регулювання, вочевидь, що наріжним камінням стане банальний брак коштів. Адже ДСАУ не отримала ані копійки на видатки розвитку, отже і на ЄСІТС. Чи є бачення у ВРП, де брати гроші? Чи ви затвердите положення, а там, як кажуть, не ваші проблеми, як його втілювати? Тим більше, що кошти потрібні не тільки на саму систему, а й на технічне переоснащення судів. Бо, не думаю, що у судах на усі комп’ютери можна встановити Windows 10. Принаймні за словами заступника ДСАУ Сергія Чорнуцького, техніка у судах давно не оновлювалася.
— Ми розуміємо, що сьогодні судова гілка влади не отримує належного фінансування для здійснення правосуддя. І вказане питання неодноразово обговорювали як на засіданні ВРП, так і на робочій групі, а також на засіданні комісії при ВРП – зазначалося, що судовій гілці влади наразі не вистачає коштів на поточні видатки, на оплату праці працівників апаратів. Але як судді ми розуміємо, що для того, щоб вказані підсистеми належним чином працювали, повинна бути технічно забезпечена можливість здійснювати правосуддя з використанням вказаних модулів.
У 2019 році був проведений аудит у ДСАУ і ДП «ІСС», яке займалося впровадженням ЄСІТС, стосовно фінансування вказаного проекту. На засіданні робочої групи у ВР я також задала питання С.Чорнуцькому стосовно наявності технічної можливості для проведення як засідань в режимі відеоконференції, так і наявності технічного обладнання в судах для цього. На мій запит ДСАУ поінформувала, що востаннє техніка, а саме комп’ютери, надавалися судам лише в 2017 році. Ми розуміємо, що сьогодні в судах недостатньо комп’ютерів і техніки, а крім цього ми знаємо, що виникає і питання стосовно якості Інтернету, який для проведення засідання в режимі відеоконференції має працювати безперебійно.
— Також проблемою може стати «людський чинник». Не так давно до дисциплінарної відповідальності притягнули суддю, яка доручила помічниці вносити судові акти до ЄДРСР. А чи всі судді, особливо більш старшого покоління, будуть здатні розібратися із функціоналом ЄСІТС? Чи тих, хто самостійно не зможе цього робити, ВРП теж буде карати і звільняти за «профнепридатність»?
— Я не знаю, про якого суддю йдеться у вашому запитанні. Дійсно, положенням про Автоматизовану систему документообігу суду - "Д3", а також Законом України «Про доступ до судових рішень», закріплено що судове рішення повинне бути підписане кваліфікованим електронним підписом відповідальної особи. Суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за несвоєчасне надання копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень. Якщо Дициплінарна палата притягнула суддю до відповідальності за фактом доручення помічникові вносити процесуальні документи до ЄДРСР, то в такому випадку були встановлені обставини, які слугували підставою для прийняття відповідного рішення. Стосовно можливості забезпечити користування ЄСІТС суддями, то як неодноразово наголошувала ДСАУ, вони разом з Національною школою суддів будуть проводити навчання з цих питань, а також буде проводитись інструктаж працівників судів для того, щоб належним чином забезпечити виконання суддями своїх професійних обов’язків. Крім цього, Положення про ЄСІТС містить посилання, де можна ознайомитись з інформацією щодо роботи в системі.
— На вашу думку, після запуску ЄСІТС чи має зберігатися якийсь час і «паперове» судочинство? Адже в Україні не така вже й висока комп’ютерна грамотність. І по суті вимога подавати документи тільки в електронному вигляді може розцінюватися як перешкода у доступі до правосуддя.
- Ми розуміємо, що в будь-якому випадку, навіть після запуску ЄСІТС, буде проводитись подвійний облік документів до того часу, поки наші модулі, які наразі працюють в тестовому режимі, не будуть переведені до промислового застосування. Тобто коли всі суди розглядатимуть справи лише в електронному вигляді. Але можу сказати, що будь-яке рішення відповідно до Положення, яке на сьогодні підготовлене ДСАУ, повинне зберігатися і в паперовому примірнику. Тобто, крім електронного примірника, буде в обов’язковому порядку ще й примірник у паперовому вигляді, як це передбачено Законами України «Про інформацію» та «Про Національний архівний фонд і архівні установи».
«Ми маємо бути готові вносити зміни до процесуальних кодексів в будь-який момент»
— Нарешті, чи не найбільше турбує і правників, і суддів питання кібербезпеки. Якщо матеріали справ зберігатимуться тільки в електронному вигляді, вочевидь, знайдуться умільці, які зможуть дістатися до них, знищити, підмінити. Крім того, вже сьогодні ми чуємо про підроблені судові рішення. Якщо вони існуватимуть тільки на сервері, то перехопити ЕЦП судді й внести якийсь документ буде питанням здібностей хакера чи зацікавленості працівника апарату. Чи будуть закладені якісь додаткові запобіжники від втручання в ЄСІТС, крім кримінальної відповідальності?
— Ще раз наголошу на тому, що при ВРП працює постійно діюча комісія з питань впровадження ЄСІТС. До складу вказаної комісії, крім членів ВРП входять представники ДСАУ, Міністерства юстиції, РСУ, Генеральної прокуратури, Міністерства внутрішніх справ, а також Мінцифри та Держспецзв’язку. Аналогічно до складу робочої групи при ВР також входять представники Мінцифри та Держспецзв’язку і саме на них покладається обов’язок щодо захисту даних, які будуть міститися в ЄСІТС. Також обов’язок щодо захисту даних покладається на ДСАУ, яка повинна відповідати за всі програмні системи та програмно-технічні комплекси ЄСІТС.
— Повертаючись до законодавчого забезпечення, на вашу думку, тих актів, які є, і тих законопроектів, які зареєстровані у ВР, достатньо для того, аби не виникло проблем із користуванням ЄСІТС?
— Якщо ми розглядаємо законопроект №3985, який вже прийнятий, а також Положення, яке запропоноване ДСАУ, то, на мою думку, ще необхідно прийняти законопроект щодо унормування використання обов’язкових електронних адрес юридичних осіб. Зрозуміло, ми намагаємось зробити ідеальну систему. Однак у нас можуть виникати деякі труднощі в її запровадженні. Тобто, ми повинні бути готовими, що потрібно буде вносити до ВРУ законопроекти про внесення змін до процесуальних кодексів для того, щоб надати можливість сторонам реалізувати своє право на доступ до правосуддя, а суддям — відправляти правосуддя відповідно до вимог законів.
